«Клади перед людей хліб на столі —
будеш серед людей на чолі.»
Сьогоднішній темп життя майже не залишає можливості в таких масштабах і в такому різноманітті заготовляти різноманітні продукти, як то робили наші предки. Причиною тому є також відсутність наочної необхідності, адже за бажання можна придбати будь-що та в будь-яку пору року. Але чи не в кожній родині є свій носій секретів консервування, квашення тощо. Найчастіше це наші бабусі, які не просто звикли таким чином забезпечувати харчами родину на цілий рік — для них це майже святий ритуал, що уособлює в собі прагнення до родинного затишку та добробуту. І що б не стояло на полицях супермаркетів, які прямо ломляться від вітчизняних і закордонних продуктів, завжди набагато приємніше відкрити баночку таких апетитних домашніх хрустких огірочків, заправлених духмяним перчиком, лавровим листом, Кропом, селерою й т. ін.
У раціоні сучасного українця, на жаль, зростає питома вага м’яса, майже цілком витіснивши такі необхідні овочі та фрукти — цю безцінну скарбницю, природну комору життєво важливих корисних речовин.
І мусимо визнати, що це далеко не позитивна тенденція, адже наші предки були набагато здоровішими, бо в щоденному побуті використовували м’ясну сировину переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м’ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка, а не вживали щодня…
Українську кухню не сплутаєш із жодною у світі — є в неї свої особливі секрети, є свої особливі страви навіть на най – вибагливіший смак. Серед слов’янських кухонь українська набула широкої популярності. Вона давно одержала поширення далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі та вареники, увійшли в меню міжнародної кухні.
Своєрідність національної української кухні виражається, по-перше, у переважному використанні таких продуктів, як свинина, сало, буряк, пшеничне борошно і деяких інших.
Улюбленим і найбільш уживаним продуктом служить свиняче сало як самостійна страва, головним чином в обсмаженому виді, шкварки, так і приправа й жирова основа найрізноманітніших страв. Таке відношення до свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов’ян і угорців і сусідів українців — білорусів, однак, використання сала в українській кухні надзвичайно різноманітне.
Сало не тільки їдять сире, солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, їм не тільки шпигують усяке м’ясо, де сало відсутнє, але і використовують його навіть у приготуванні солодких страв, сполучаючи з цукром і чи патокою.
Не можна уявити собі сучасну українську кухню без соняшникової олії.
Українській кухні властиво і не менш рясне використання ясць, що служать не тільки і не стільки для готування самостійної страви — різного роду «яєчень», скільки для добавок у борошняні, борошно-яєчні і яєчно-фруктові (солодкі) страви.
Дуже характерним для української кухні є достаток борошняних виробів, причому улюбленим видом тіста є прісне — просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для кондитерських страв — переважно піскове. Національними стравами є вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, галушки, шуліки, лемішки, гречаники, коржі та більш нові за часом кондитерські вироби — вергуни і ставбиці. У борошняних стравах майже винятково використовується пшеничне борошно, рідше — гречана крупа в сполученні з пшеничною, а з круп популярністю користується пшоно, а також рис.
Поряд з борошняними виробами важлива роль приділяється овочам. їх вживають як гарніри до жирної м’ясної їжі чи подають як самостійні страви із салом. З овочів на першому місці, звичайно, буряк, який можна вважати національним овочем і який вживають не тільки у свіжому, але й у квашеному виді. Так, із квашеного буряку готують борщі з осені до весни, тобто велику частину року.
Для української кухні характерно також уживання бобових — бобів, сочевиці й особливо квасолі (але тільки не в стручках). Бобові широко використовуються як добавки до інших овочів.
З інших овочевих і рослинних культур варто назвати моркву, гарбуз, кукурудзу, картоплю і помідори.
З пряностей і приправ використовуються переважно цибуля, часник, кріп, кмин, аніс, м’ята, любисток, дудник, чабер, червоний перець, із привізних пряностей — лавровий лист, чорний перець і кориця (для солодких страв). Велику роль як приправа до м’ясних, холодних і овочевих страв грає оцет, яким, однак, нерідко зловживають.
З фруктів і ягід, улюблених в Україні моченими, свіжими, сушеними і копчено-в’яленими, національними можна мажяти вишню, сливу, грушу, смородину, кавун і в меншому ступені яблука і малину.
Поряд із фруктами сучасна українська кухня надзвичайно рясно використовує цукор у чистому вигляді та у вигляді складових частин узварів, варень і особливо повидла і кондитерських виробів.
Для повсякденного харчування українців в основному характерні такі способи термічної обробки продуктів, як варіння й тушкування, меншою мірою — випікання, смаження та пряження. Дуже поширеним е заготовлення продуктів на аапас, що здійснювали шляхом консервування, сушіння, соління, квашення та в’ялення.
Давайте трохи нагуляємо апетит, подорожуючи смачним світом української кухні.
Традиційні українські страви:
- Хліб
- Балабушки
- Бануш
- Вареники
- Борщ
- Вергуни
- Галушки
- Гарбузова каша
- Голубці
- Гречаники
- Деруни (драники, драчаники, терчлники)
- Затірка
- Зрази
- Капусняк (капуста засипана, капуста із пшоном.)
- Капуста
- Картопляники
- Каша
- Кисіль
- Кльоцки (клюски)
- Ковбаса
- Крученики (завиваники)
- Куліш
- Локшина (тісто)
- Медівник (медовий пряник, пряник, праник)
- Млинці (блинці, налисники)
- Молочні страви
- Овочеві салати
- Печеня
- Пироги
- Рибні страви
- Сало
- Січеники (товченики)
- Страви з яєць
- Юшки
- Варенуха (варена, варьоха, запіканка)
- Квас.
- Наливки
- Настойки
- Ряжанка (колотуха, колочена сметана, завдавана сметана, завдаванка, мачання, сирокваиіа, парушка).
- Чай
- Узвар (звар, вар, киселиця, юшка, сливки)