Педагогіка

Гарно того вчити, хто хоче все знати

Народна педагогіка — сукупність традиційних форм 1 засобів виховання, навчання та підготовки дітей до життя та праці. Праця — це найвища чеснота, тому трудове виховання мусить лежати в основі педагогіки.

Суттєва роль у вихованні дітей та молоді традиційно відводиться громаді, та все ж основною ланкою у цій справі е родина. Турбота про здоров’я, опікування фізичним розвитком дітей, прищеплення їм працелюбності й інших Чеснот — усе це звичайно покладається на матір. І якщо в місті сьогодні віддають перевагу освіті та не надто навантажують дітей роботою змалку, вважаючи, що навчитися долати свої життєві труднощі вони ще матимуть змогу, то на селі здебільшого дітей залучають до пращ з наймолодшого віку згідно з традиційним поділом праці на жіночу та чолову.

Виховними функціями народна традиція наділяє дитячі й молодіжні ігри, розваги та обряди, казки та прислів’я, що, напевне, ніколи не втратять своїх позицій і не підуть у небуття, адже актуальні за всіх часів. В іграх імітуються певні виробничі процеси («А ми просо сіяли», «Сіять мак» тощо), у колядках та щедрівках оспівується селянська праця. Іграшки копіюють певні знаряддя праці різних професій. Навіть дозвілля юнаків і дівчат нерідко поєднується з працею: на вечорницях прийнято вишивати й т. ін.

Над усе народна мораль ставить прищеплення глибокої поваги до батьків і старших, до сімейних і громадських традицій, виховання таких чеснот, як працелюбність, доброзичливість, щирість, чуйність, взаємодопомога, любов до рідної землі. Недаремно подекуди наші батьки звертаються до своїх (ваших дідусів і бабусь) шанобливо на «ви». Шкода, але з часом ці загальнолюдські цінності відходять на другий план, а подекуди просто нівелюються.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *