Народну мудрість – у кожен дім: і літнім людям, і молодим
Людина з давніх-давен намагається пізнати цей світ, кожен його куточок, розтлумачити різноманітні явища, виявити певні закономірності у природі тощо. Так накопичувалися безцінні народні знання й уявлення про світ і себе в ньому.
На різних історичних етапах традиційні знання різною мірою поєднували раціональні елементи народного досвіду з ірраціональними нашаруваннями попередніх епох.
Тривалий час народ у своєму повсякденному побуті користувався виключно цими набутими впродовж віків знаннями, безоглядно покладаючись на їх достовірність. Але з часом вони зазнали великого впливу науки, адже поступово зростав рівень освіченості населення, а отже, й недовіри до різного роду «простецьких» забобонних уявлень та вірувань. Проте оцінити цей процес як цілком позитивний ми аж ніяк не можемо. Якщо в окремих питаннях перевірені практикою наукові знання допомогли запобігти багатьом проблемам (лікування хвороб тощо), то, з іншого боку, зневажливе ставлення до безцінних скарбів народного досвіду спричинило нехтування питомою вагою актуальних за всіх часів спостережень наших предків.
Здавалося б, прогрес зробив величезний крок уперед, людство спроможне зазирнути в глиб океанів, у височінь неба, навіть у майбутнє, але сучасна людина більш безпорадна перед обличчям природи, аніж наші предки. Адже вони вміли не лише пильно спостерігати й аналізувати, але й дбайливо ставитися до оточуючого світу, чого так бракує нам, дітям прогресу, які звикли нещадно експлуатувати навколишнє середовище. Отже, іде в небуття багатовіковий досвід спостереження, зі зникненням багатьох народних промислів і ремесел губляться й пов’язані з ними професійно-виробничі знання та навички. Проте окремі елементи системи народних звань досі не втрачають своїх позицій серед населення, особливо сільського.