Молитвою хоч не ситий будеш, та проте здоровий
Спочатку було мовчання…
Але саме слово стало справжнім початком життя. Старослов’янське “ректи” — говорити, промовляти — тісно пов’язане з язичницьким світоглядом давніх слов’ян. Слово уявлялося як швидкий птах, що вилітає з-за паркану зубів і вражає ворогів, як гостра стріла. Слово світить, як Сонце, горить, яи Вогонь, сяє, як Зоря. Слово струменить, як гірський потік… Отже, слово має надзвичайну силу, що, на жаль, може бути спрямована на недобрі вчинки. До речі, й слово «уроки» також походить від старослов’янського «ректи» — говорити, тобто заклинати Словом. Отже, зурочити не тотожне «пристріту» (рос. «сглазу»), що означає зашкодити недобрим поглядом (очима). Знахарки, які виганяють такі хвороби, промовляють «чи ти сказане, чи погадане, чи помислене, чи подумане», тобто називають усі види негативної магії, якими могла бути викликана хвороба. У своїх заклинаннях цілителі обов’язково мають назвати ім’я людини, яку лікують, — отже, й тут слово е вирішальним.
Словом людина навчилися лаятись, але лихослів’ю українці, як і всі слов’яни загалом, протиставляють добру, позитивну словесну магію — хвалу, славу (славослів’я), величання, віншування. Ось ці слова-«здравиці», благословення та слова-обереги: «будь здоровий», «ходи з Богами», «що сказане, те збудеться», «твої слова, та Богу в вуха», «слава Богу!» і багато-багато інших. 1 це стало чудовою традицією, що дожила до наших днів. Але є всемогутнє Слово, слово, що здатне творити дива. Це слово молитви, воно має здатність стати дією, дійсністю. Для цього треба тільки практично ввійти в той стан, що створює можливість для такого спілкування з Богом.
Наші пращури знали, коли і де це можливо, бо мали досить точний астрономічний календар, за яким встановлювали строки молінь. Саме поєднання слова й часу дає чудодійні результати їхньої магії. І обов’язковою умовою є чистота думок і прагнень, щирість та віра, спокій у серці й відсутність будь-яких корисливих, негідних потягів. Така молитва е надзвичайно дієвим лікувальним засобом, що може зцілити найтяжчого хворого, якщо в нього достатньо віри в її силу та дієвість.
До молитви українець звертається в різні хвилини свого життя: у хворобі та горі, аби отримати допомогу від Бога, у радості А щасті, аби подякувати йому, під час пологів, аби вони минули без ускладнень, у зв’язку з весіллям, аби попросити благополуччя для подружжя тощо. Так, священик вичитує з Требника над породіллею встановлені молитви, у яких просить: «Владико, Господи Боже наш, породіллю от скверни очисти, і соблюди от всякого наїтія невидимих духів, от ревности і зависти, і от очес призора» (пристріту). Проситься також зберегти й дитину «от всякія лютости, от всякія бурі сопротивного, от духов лукавих дневиих же і нічних». У молитві проситься й за матір, яка після пологів вважається «нечистою»: «Очисти от всякія скверни», «Омийся скверну тілесную і скверну душевную»
. Це церковне очищення від первородного гріху. На жаль, до Бога у своєму повсякденному житті людина звертається здебільшого тоді, коли потрапляє у скрутне становище, натомість слово молитви повинне супроводжувати І й повсякчас — лише за таких умов можна говорити про духовне здоров’я кожної конкретної особистості та нації в і цілому. Наведемо кілька конкретних молитов.