Зозулька кує – копи рахує
Жниварські чи обжинкові пісні є складовими обрядів, пов’язаних із хліборобськими жнивами. Вони фактично завершують календарний цикл. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують кінець хліборобського року.
Так, наприклад, співають величальних пісень першому снопу. У самі жнива співають, ідучи в поле та з поля. Серед мотивів цих пісень одним з провідних є й величання господаря та господині, піднесення їх кропіткої праці. Часто багатство художніх засобів, сама побудова пісні — все підпорядковано одній меті: передати втому женців, змушених працювати, не розгинаючи спини. Постійні повтори словесних конструкцій типу «не виженуть», «не зложить», «не «лічити» підкреслюють величезний об’єм роботи, посилюють враження від зображеного в пісні, змушують наочно уявити піт, що ним просочилась сорочка, напругу та біль у суглобах, відчути співчуття до трударів. Водночас висловлюється надія на швидкий відпочинок. Образи ж птахів і тварин, їх допомога людині під час виконання тих чи інших робіт демонструють тісний зв’язок життя українця з природою.
- А в нашого господаря мальована призьба
- А вже сонце заходить
- Вийшли в поле косарі
- А у лісі оживки, ожинки, ожинки, оживки
- Вийди, Раздиие, до Нас
- Косить ранком на зорі
- Котився віночок по полю
- В моєї родини жито та пшениця
- Да вже сонце котиться
- Маяло житечко, маяло
- Ой наш господар-виноград