Родина — де засноване на шлюбі чи кревній спорідненості об’єднання людей, які мусять ділити радощі та смуток, разом долати будь-які перешкоди, уникати можливих загроз їх стосункам, вирішувати побутові проблеми тощо.
Українці завжди вбачали в родині моральну основу життя кожної людини (за народними уявленнями, зокрема, без дружини не можна з’являтися на той світ).
Для родини характерна панівна роль голови дозору — батька, старшого сина (брата) або ж матері (вдови). Воля голови С незаперечною.
Родинне коло є другим після громади своєрідним органом контролю за дотриманням людиною усталених норм поведінки. адже для кола родичів є справою честі слідкувати за репутацією всього роду.
Отже зв’язок громади й родини дуже тісний. Кожна родина живе як «зовнішнім» життям (зв’язки із суспільством), Так і внутрішнім — життям кожного свого члена. І на кожному етапі внутрішнє й зовнішнє життя так чи інакше перетинаються.
Так, звичай хрестинного обіду, приміром, базується на одній і умовній участі в ньому всіх мешканців села, символізуючи тим самим причетність новонародженого до громади. Головними дійовими особами в ньому виступають кум і кума, котрі сприймаються не просто як хрещені батьки, а як представники громади, посередники між громадою та батьками дитини.
Поняття родини є одним із центральних і за наших часів. Цікаві, різнобарвні й самобутні звичаї й обряди, пов’язані з життям родини.