Бога люби, але й дідька не гніви.
Порівняно з міфологією українська демонологія являє собою більш розвинену сферу духовної культури. В основі її лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Це проявляється через цілу систему культів: предків (у тому числі залежних покійників), рослин, тварин, води, вогню, родинної оселі та сил природи. Останнє становило сферу міфології, але згодом культ природи розпався на ряд розрізнених магічних і сакральних дій, багато з яких увібрав демонологічний культ мертвих. Ключовим у демонології є поняття “демон” (дух) — надприродна сила, якою наділені найрізноманітніші природні явища, речі, а то й люди. Надприродними властивостями світ наділила людська фантазія. Причому фантазування відрізняється від поетичних образів або казкових вигадок тим, що люди щиро вірять в існування одухотвореного світу, включаючи в його сферу такі суто життєві начала, як добро та зло. З прийняттям християнства зле начало у фантастичних уявленнях людей абсолютизувалося: більшість демонічних образів були оголошені нечистю, а обряди та ритуали, пов’язані з ними, — бісівськими. Ще раз наголосимо, що процес взаємодії демонологічного та християнського не такий вже й однозначний, як і неоднозначне ставлення до них людей. Іноді за всієї своєї ненависті до біса українець подекуди готовий зробити йому ласку, аби не нажити в його особі ворога.
- Чарівники (перемітнини)
- Песиголовці (бесиголовці, сироїди)
- Перелесник (летавиць)
- Одмінок (обмінчук, відміна)
- Нічниці (крикси)
- Мара
- Змій
- Злидні
- Доля (талан)
- Вихор
- Богині (лісниці, мамуни)
- Баба (дика баба)
- Вій
- Блуд
- Упирі
- Заложні мерці
- Покійники
- Вовкулаки
- Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)
- Чорт
- Чугайстер (лісовий чоловік)
- Водяник
- Польовик
- Русалки
- Лісовик
- Скарбник
- Домовик
- Чорти, відьми й інша нечисть
