Хата
Оце будівля: три соки та соломи троки
Для того, щоб усе велося й жилося добре, щоб усі здорові були, треба вибирати для хати щасливе місце. Є люди, що взнають добрі місця. Насипають на ніч зерна купками на ті місця, де має бути слуп на хату. І коли три ночі підряд нічого не розпорпає ті купки зерна, то там можна закопувати слупа, а коли розпорпані, то треба поступитись. На межі, на бузині, на роздоріжжі, на могилі, натоку не можна ставити хати, бо буде товктися. Не можна ставити хати на таких місцях, де колись стався якийсь злочин (хтось когось убив, хтось повісився, зарізався), де закопане щось нечисте, бо буде видавати страх, буде товктися, буде водити. Краще ставити хату на рівному, на відсонні й на цілині — непорушній землі, де місце тверде, нічого не осунеться. Ставити хату треба зрання і навесні. Закладають хату всім кутком. Матеріал на хату купують у лісі, крім того, що грім запалив. Не можна купувати матеріалу на будівництво з тої хати,’ де була незлагода чи вимерла вся сім’я, де велось недобре життя, бо “хіба ж то хата була?”. Коли входять перший раз у нову хату, то беруїь із собою хліб, скатерку, рушник… За охоронців хати вважають ластівку (її не можна вбивати, бо мати вмре), чорногуза (його не можна вбивати і гнізда не можна роздирати, розкидати,’ бо хата згорить). Не можна починати будуватися у високосний рік, бо хата спустіє.
Як закладають хату, то не можна дерева впоперек класти, щоб не померти. Коли будують хату і зводять дах, то перев’язують руш-никами сволоки — щоб хата була багата. Коли закладаєш фундамент на хату, то треба класти на покуті гроші, щоб велися в хаті завжди. Як хату роблять, то не можна бить по сволоку довбнею і сокирою, щоб голови не боліли. Ще кажуть: не буде в тій хаті життя доброго. Після закінчення будівництва хати обов’язково роблять пінок з квіток і ставлять на хаті. Якщо перший раз людина заходить в новозбудовану хату, то обов’язково треба щось дати в цю хату, покласти на стіл: карбованець чи навіть копійку, чи так щось, аби в цій хаті велися і гроші, і до грошей усе. Не можна залишати хату на ніч не заметеною, бо вночі по хаті ходять ангели. Як лопає в хаті посуд, сволок, скрння, двері, то де прикмета, що буде мрець у родині. Не свищи у хаті, бо когось “висвищеш” (вибуде з рідної хати).
Не можна виносити сміття з хати коли зайшло сонце, бо кусатимуть собаки (…бо хата згорить; бо настануть злидні; бо хазяїна винесеш — помре). Не можна, прийшовши до хати, стояти, якщо в хаті є дівчина, а треба сісти: щоб старости сідали. Не обмітай кругом себе, бо не вийдеш заміж. Не треба замітати хату від столу до порога, а треба — від порога до столу, бо не заходитимуть старости. Не треба вимітати з-під ніг, бо танцювати не вмітимеш. Хто виносить сміття із хати, того будуть брати в куми. Як є в хаті дівка, то хату годиться замітати від порога під піч. А по заході сонця зовсім не годиться мести.
Криниця, колодязь Колись, як вибирали місце, де копати криницю, то брали кілька яєць курячих і клали їх під гладущпк чи під якусь баньку в кількох місцях на цілу ніч. А вранці дивилися: де на яйці під гладущиком є росинки, там є вода. Саме тут можна копати криницю. Не можна сідати на криницю (на цямрини), бо коровай не сходитиме. Не можна лущити сонях, як іти до колодязя по воду, бо на тебе люди плюватимуть.
Не можна вночі йти до колодязя по воду — нечистий може спокусити. Не можна вночі в колодязь заглядати, бо відьма поцілує. Не плямкай, коли витягнеш воду із криниці, бо в криниці жаби будуть. Не треба їсти над колодязем, бо тоді жаби плаватимуть у ньому. Гріх не давати людям води із криниці, колодязя. Коли немає дощу вчасно, то люди виливають у криницю.
Млин
Млин — постійне житло чорта, де він ночами меле тютюв і дражнить людей, які там ночують. Із млина не варто нічого брати додому: можна заманити звідти в свій дім усіх пацюків. Дерево з будівлі млина не придатне ні на що, хіба тільки на хлів для свиней. У хліві із млинського дерева свині бувають дуже плідні, наче пацюки. Свиней чорт боїться, а тому до хліва з млинського дерева не переходить. Як зо млина що взяти, то за ним прийде щур і буде робити шкоду в господарстві.
Тюрма
Як хто сидить в тюрмі і вже пускають додому, то є зви-чай, що коло порога поб’є ложку і кварту (від чаю), щоб уже більше не попав сюди, бо як лишить ціле, то іще попаде другий раз.
Церква
Не можна в церкві стояти в шапці — це гріх. Не можна під дзвони танцювать, бо на ноги впадеш. Що хата нас, тим і приймає (предмети побуту)
