Вареники — одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Остання може бути пісною чи скоромною залежно від християнського календаря. Як начинку використовують сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, печінку, мак, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти (сушину), варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу й навіть борошно. Хоча слід зазначити, що борошняна начинка була популярною більше в минулому, аніж тепер. Для цього підсмажують сало, доки воно не перетвориться на суху жовту шкварку, і в киплячий смалець, розмішуючи, додають борошно. Засмажку охолоджують і начиняють нею «вареники з піском».
Варять вареники в крутому окропі, потім виймають ополоником, складають у макітру та заливають засмажкою з олії й цибулі або сала з цибулею. До вареників із сиром, фруктами чи ягодами додають сметану або ряжанку. Запивають їх холодним свіжим або кислим молоком.
За давніх часів у повсякденному меню українця вареники зустрічалися нечасто, вони були окрасою недільного та святкового столу. Вареники входили також до складу урочистих; трапез (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вареники були обов’язковою стравою, котру несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки — породіллі. При цьому примовляли: «Щоб повна була завжди, як вареник». У цих випадках вареники символізували продовження роду.
Вареники із сиром, мащені сметаною, сьогодні є неодмінною стравою на Масляну (Сиропуст) поряд із млинцями, оладками, – налиониками.
