Різдвяний Піст розпочинається 28 (15) листопада і закінчується в ніч перед Різдвом 6 січня (24 грудня). Триває сорок днів і тому називається в Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст.
Він називається «Пилипівка» – тому що починається після дня пам’яті святого апостола Филипа. Різдвяний піст – зимовий піст, він є для всіх православних освяченням останньої частини року, таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.
Започаткування Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, сягає давніх часів християнства. Вже з четвертого століття св. Амвросій Медіодаланський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.
Спочатку Різдвяний піст тривав у одних християн сім днів, в інших – трохи більше. На соборі 1166, що відбувався при константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлу, всім християнам було встановлено зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів.
Як харчуватися у Різдвяний піст
Церква вчить, що під час посту треба утримуватися від м’яса, сиру, коров’ячого масла, молока, яєць, а іноді і від риби.
У понеділок, середу і п’ятницю – сухоїження (навіть без олії). У вівторок і четвер можна споживати олію. У суботу і неділюдозволено також рибу, але після 2 січня рибу заборонено навіть у суботу й неділю.
Під час Введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня), а також храмових свят теж дозволено рибу, навіть у середу і п’ятницю.
Якщо з поважних причин (вік, хвороба, вагітність, далека дорога, тяжка праця і таке інше) людина не може постувати, то має звернутися до свого духівника, який визначить послаблення.
Постуючи тілесно, водночас варто постити і духовно. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора. Без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою.
Цей піст ще називають Пилипівським або Пилипівкою, тому що напередодні – 27 листопада — церква відзначає день преподобного апостола Пилипа. Порівняно з Великоднім постом, цей – менш суворий і, можна сказати, більш радісний.
Адже під час Різдвяного посту християни готуються не до хресної дороги та розп’яття Ісуса Христа, а до його приходу в світ. І, по-друге, на період Пилипівського посту припадає чимало свят, які українці традиційно відзначають веселими забавами: Катерини, Андрія, Миколая…
Колись у народі говорили, що «На Пилипівці ще люди ситі». Цей час без м’яса й молока прожити було легше, бо саме тоді розпочинали запаси свіжозаквашених і солених овочів: капусти, буряків, огірків; споживали багато різних видів олії: конопляної, лляної, соняшникової, рижієвої, макової, а також макухи з неї.
З макухи й смаженого насіння робили пісне молоко і вурду (урду). Для цього терте конопляне насіння або подрібнену макуху заливали окропом, добре розмішували й варили доти, доки на поверхні води не з’являлася жовта піна. Її знімали друшляком і використовували, як приправу або начинку для пирогів чи вареників.
Піст вводив обмеження не тільки на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювались правила поведінки. Так, дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою.
Хто не встиг до 28 листопада вступити в шлюб, то, як казали у народі, потрібно було молитися Богу та чекати «нових м’ясниць».
Також у народі Пилипівський піст вважали часом зимової праці: лущення кукурудзи, пошиття кожухів, валянок, чобіт, скубання вовни й пір’я, прядіння льону і конопель, ткацького ремесла.
У дохристиянські часи перед Різдвом Божича теж існував Великий піст, що вважався часом суму за «помираючим Сонцем».
А ніч в уяві людей завжди була пов’язана з нечистю: відьмами, вовкулаками та іншою злою силою. Щоб захиститися від нечистої сили і залишити все погане у старому році, люди протягом грудня займалися різною ворожбою.
Щодо погоди, то підмічали: якщо на Пилипа буде іній — на гарний врожай вівса в наступному році.
Якщо є можливість, то бажано протягом посту щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час — для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Необхідно також щонеділі бути зранку на Божественній літургії і протягом посту обов’язково прийняти таїнства Сповіді і Причастя.
За матеріалами: http://paralleli.if.ua
