"Як дівую, то курей не годую"
Дошлюбне молодіжне спілкування має вирішальне значення для вибору нареченого (нареченої) й подальшого сімейного життя. Недаремно ж кажуть: як склався у людини шлюб, так піде й усе її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, що його надають шлюбу в сім’ї.
Сьогодні, як і раніше, дівчива прагне зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки бажають отримати помічника у домі, громада — голову міцного господарства.
Система дошлюбного спілкування передбачає певні норми залицянвя та сватаввя. Раніше молодь спілкувалася пере- важво в межах свого села, а в містах — у межах вулиці. Згодом цей принцип був порушений, і молодь нерідко шукала собі пару не тільки у своєму селі, а й у навколишніх. Хлопці та дівчата зустрічалися на вулицях, ігрищах, вечірніх сходах, ярмарках.
Тепер у молоді немає жодних обмежень — аби було бажання. Така розповсюджена й надзвичайно популярна форма спілкування, як листування за допомогою найглобаль- нішого надбання прогресу — Інтернету — долає будь-які географічні відстані та перешкоди, як психологічного плану, так і фізичного тощо. Не менш характерним для сучасності є й «залицяння» за допомогою мобільного зв’язку — так звані SMS і MMS. Але таким атрибутам сучасності не поступаються й більш-менш традиційні форми дошлюбного спілкування.
Так, колись це були вулиці, забави, годенки, вечорниці тощо. На забавах молодь розважалась, співала, танцювала, водила хороводи. Сьогодні ж у молоді, особливо в місті, можливостей для міжстатевого спілкування незрівнянно більше. Це дискотеки, нічні клуби, кафе, парки, театри, музеї, кінопалаци тощо. Не можемо забувати й про спільні святкування в межах робочого колективу, що на сьогодні практикується повсюдно.
Але якщо раніше хлопці та дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем і, за звичаєм, дівчина наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, то тепер свободи в молоді дещо більше, змінилося ставлення й старшого покоління до можливого спільного життя пари ще до шлюбу, що за життя наших прабатьків було просто неприпустимим, ганебним явищем (випадки, коли дівчата давали волю нестримному коханню, траплялися рідко, тому що вся система виховання молоді ґрунтувалася на дбайливому, лицарському ставленні зґлопців до дівчат і наречених, на романтизації почуттів і на цнотливості й ревному оберіганні своєї честі дівчиною).
Сьогодні ж молоді мають змогу «перевірити почуття» протягом тривалого часу, здійснюючи, так би мовити, репетицію подружнього життя. Не будемо на сторінках цієї книги сперечатися про те, засуджувати такий стан речей чи вітати його, обмежимося лише констатацією факту.
Спільно проведення часу дає змогу молоді не лише розважитися, але й поспілкуватися з представниками протилежної статі, придивитися до когось із них, зблизитися, якщо є спільні інтереси, симпатія й потяг, визначитися у своїх намірах зв’язати свою долю з певною людиною. У цьому й полягає сутність дошлюбного спілкування, адже в цей час кожен виявляє свою вдачу, розум і т. ін., висловлює своє світобачення та світовідчуття.
