Інформація

Ця стаття була написана 07 Лип 2016, в рубриці Літній цикл свят.

День Івана Купала (Різдво Предтечі)

 7       липня православні християни святкують Різдво святого пророка Предтечі та Хрестителя Божого Івана. За церковними переказами, батьки Івана Хрестителя — Єлисавета й священик Захарія з міста Хеврон. Вони аж до старості не мали дітей, але одного разу під час богослужіння Захарії явився архангел Гавриїл. Він став біля кадильного жертовника й провістив народження в Захарія сина, і син той стане провісником Спасителя. Захарія спочатку не повірив архангелу, і той його покарав за невіру німотою. Це покарання одночасно було й знаменням, що Гавриїл каже правду. Коли довгоочікувана дитина нарешті народилася, Захарія на папері написав, що її зватимуть Іваном. І німота одразу спала.

Одночасно з Єлисаветою при надії була й Марія, майбутня мати Ісуса Христа. Коли народився Син Божий, Ірод наказав убити всіх немовлят. Дізнавшись про це, Єлисавета втекла разом із сином та сховалася в печері посеред пустелі. Захарія в цей час був у Єрусалимі. Ірод послав до нього вояків, щоб вони дізналися від нього, де ховається Єлисавета з немовлям. Оскільки священик у жодному разі не хотів ви-давати дружину, його було вбито прямо в храмі. Єлисавета мешкала в пустелі до самої смерті. А Іван Предтеча перебував під охороною янгола, а коли трохи подорослішав, прий - шов иа проповідь про покаяння. Пізніше він виконав надзви - чайно важливу місію — охрестив Ісуса Христа.

Народ має свої уявлення про де свято. У цей день Іван Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Народ дав цьому святу свої, так би мовити, неофіційні назви: Іван - травник, Іван-чаклун та ін. Загалом це дуже давнє язичницьке свято, яке було певною мірою переосмислене після запровадження християнства на Русі.

За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартими прямує до річки, розкладає вогнища й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала. Ось які "правила" передбачає це свято.

Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася. Це свято — одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді ви - купалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці або навіть у росі — це додає здоров’я та краси. Ця вода, на переконання знахарів, ще й лікує від уроків, змиває біль, невдачі, непорозуміння — весь негатив, який накопичився в людській душі.

Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року — з 6 ва 7 липня. Спати в цю ніч у жодному разі не можна, тому що відбувається збіговисько-шабаш відьом, чортів, русалок та іншої нечистої сили. Щоб уберегтися від шкідливих виті - вок нечисті, слід по дому розкласти полин та гілочки осики, які наділяються магічними властивостями. До речі, за народними повір’ями, будь-яка рослина цієї ночі набуває чарі - вних якостей, саме тому знахарі збирали в цей період цілющі трави — "святоянське зілля". Серби переконані, що купальські вінки захищають оселю й усіх, хто в ній мешкає, від злих сил. Саме тому вони вішають ці вінки десь у хаті або в господарських будівлях. Болгари впевнені, що вінки, сплетені на Івана Купала, допомагають від хвороб, тому ці вінки намагалися зберігати на всяк випадок, щоб у разі потреби обкурити ним хвору людину.

Цієї чарівної кочі рівно опівночі розпускається вогнена квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо — таке нетривале її життя, але якщо вже це вдасться, то слід підкинути її в повітря — вона впаде прямо на те місце, де закопаний скарб. Можливо, ця легенда виникла тому, що ніхто ніколи не бачив квітку папороті, а це зумовило наділення рослини загадковими властивостями. Але папороть — спорова рослина. Ось який "механізм" здобуття квітки папороті. Заздалегідь, до дня Івана Купала, треба відшукати серед лісу папороть. У ніч напередодні свята слід прийти на це місце зі скатертю та свяченим ножем. Скатерть має бути та, на якій господиня святила паски на Великдень. Ножем треба намалювати на землі коло навкруги рослини, сісти в цьому колі, побризкати папороть свяченою водою. Тепер — саме час для молитви. Людина, яка зважилася на таку пригоду, повинна мати міцні нерви, оскільки нечиста сила обов’язково спробує завадити здобути чарівну квітку: буде кидати гілки й каміння,  шарудіти листям, бризкати водою тощо. Старі люди вважають, що нечисть безсила в межах кола, окресленого свяченим ножем, тому її можна не боятися, але й за межі кола не варто виходити. Якщо нечистій силі вдасться привернути увагу людини, а тим більше виманити за межі свяченого кола, то вона може наслати таку ману, що людина кілька тижнів лісом блукатиме й нe відчуватиме плину часу. Якщо ж людина буде уважна, то, коли квітка розпуститься, то впаде прямо на підстелену скатертину. У цей момент важлино не розгубитися й сховати скатертину разом із квіткою в пазуху або в кишеню.

До речі, англійці в цей день теж заклопотані пошуком папороті але вони шукають не квітку, а насіння, яке, за давніми віруваннями, дарує людині властивість ставати невидимою. Символом свята с мати-й-мачуха. За легендою, колись дуже давно обвінчалися брат і сестра, не знаючи, що вони родичі. Це великий гріх, і тому вони з горя перетворилися на рослину. Ця рослина поєднала в собі два начала: жовте — це сила сонця, Іван Купало, а синє — це вода, богиня Мара.

До речі, саме Купало й Марена є головними атрибутами цьогодня. У деяких регіонах України раніше дівчата виготовляли "Купала" з вербової гілки, прикрашали цю гілку квітами та стрічками, а потім водили навколо неї хороводи, співали купальські пісні:

Зійди, сонце, на Купала,
Стогни, земле, на Івана!

Важливо зауважити, що в такому дійстві брали участь тільки незаміжні дівчата, а хлопці й молодиці мали право тільки спостерігати за перебігом подій. А вже коли дівчата втомляться бавитися зі своїм "Купалом", хлопці можуть "здійснити напад" на цю вербову гілку, зіпсувати прикраси й кинути "Купала" в річку. Після цих розваг можна розкладати вечірні вогнища.

На роль Марени "обиралося" одягнене в жіночу сорочку опудало із соломи. Таку "Марену" зазвичай ставили поруч із саморобним "Купалою". Досхочу натанцювавшись навколо "Купала" й "Марени", молодь урочисто їх спалювала:

Ходили дівчаточки навколо Мареночки,
Зелені дубочки — то парубочки,
Червона калина — то дівчина.

Іноді дівчатам доводилося робити кілька "Марен". Ставалося це в тому разі, якщо хлопці жартома віднімали "Maрену" й починали біля неї стрибати та співати. Тоді дівчата бралися до виготовлення іншої "Марени", але вони зовсім не ображалися на хлопців, оскільки вважалося, що кожна наступна "Марена" краща за попередню.

Обклавши для кращого горіння "Купала" й "Марену" сухою травою або соломою, потім стрибали, іноді супроводжуючи  стрибки піснями:

Ой, на горі, на горі Горіли купальські вогні.
А то не вогні горять,
То  ж дівчата ходять.

Узагалі-то, паливо для святкового вогнища хлопці збирають по всьому селу. Просити не годиться, тому односельця утворюють так звану "перейму": виносять і складають на вулиці старі солом’яники, розсохлі бочки, подерті кошики, тріски та поліна. Хлопці все це пакували у великий куль - козуб і несли до купайлиці, де під дівочі співи розкладали величезне багаття.

Осьодин із варіантів розпалення святкового вогнища: справжнім мистецтвом вважається, якщо вдасться розкласти вогонь навколо молодого оздобленого квітами дерева так, щоб дерево не було пошкоджене вогнем. Слід зауважити на тому, що молодь завжди намагається розкладати святкові вогнища подалі від домів і господарських будівель, щоб випадково не наробити лиха. Найкраще вибрати місце на пагорбі понад річкою, а якщо дійство відбувається на узліссі, то слід подалі відійти від дерев, на середину галявини. А з "Мареною" замість спалювання іноді "розправлялися" простішае: після пісень та ігор урочисто топили в річці:

Мареночка потонула,
Наверх кісочки зринула.

Молодь може за бажанням приєднатися до "Марени" - теж скупатися, але старі люди вважають, що по "Маренні" під час утоплення приходить нечисть, тож не варто ризикувати, знаходячись разом із нею у воді.

Традиція робити солом’яне опудало — щось подібне до наших "Купала" й "Марени" — була або й зберігається до наших днів і в інших народів. Зокрема, солом’яну людину топлять або розривають на шматки чехи, кидають у криницю німці. Англійці та навіть індійці прикрашають деревце квітами та кольоровою тканиною, далі слідують ігри й танці (здебільшого молоді) навколо цього деревця.

У деяких місцевостях України на роль "Купала" обирали дитину. Напевно, набагато приємніше уквітчувати дитя, ніж вербову гілку. Опісля навколо дитини водять хороводи:

Ой, Купалонько купався,
Та на берегу сушився...

Ясна річ, після всіх ігрищ дитину не намагалися втопити подібно до солом’яної "Марени" або спалити на зразок вербового "Купала".

Діти в деяких місцевостях нашої країни теж виготовля-ють власного "Купала", найчастіше з кропиви. Наслідуючи "дорослі традиції", діти співають біля свого "Купала", потім перестрибують через нього. При цьому слід бути дуже обережним: якщо, перестрибуючи, зачепити ногами кропиву, то вона пектиме не гірше від вогню. Через вогонь діти не  сгрибають — тільки через імпровізовані опудала з трави, які після того, як діти набавляться досхочу, традиція велить кинути у воду

У цей день були в ходу жартівливі пісеньки молоді: дівчата таким чином намагалися привернути увагу хлопців, а хлопці використовували слушну нагоду позалицятися до дівчат:

З Купала Івана Друзка в борщ упала. 
Хлопці витягали —Зуби поламали.

Багато чого дивного відбувається цієї ночі, зокрема дерева можуть розмовляти одне з одним і навіть ходити. А хто знайде так звану Іванову голову — подвійний житній колос на одному стеблі, той отримує можливість знайти скарб.

Досвідчені відьми знають, що трісочки та листя з "Марени", якщо вміти їх правильно застосувати, допомагають від різних хвороб, тому вони приходять уночі на те місце, вдень молодь водила хороводи навколо опудал.

Вогонь наділявся магічними очисними властивостями лавніх-давен. Цієї ночі розкладають вогнища, танцюють на-вколо них і співають, стрибають через них. Чим вище під стрибнеш вад вогнищем, тим будеш щасливішим у кохане та здоровішим, тим вищою виросте пшениця. Вогонь очищує, додає сил і наснаги. Закохані нари стрибають зазвичай разом, узявшись за руки. За повір’ям, якщо вони зможуть разом перестрибнути через вогонь, і при цьому їхні руки не роз’єднаються, то вони одружаться.

Залишить відповідь

Традиції українського народу

Останні статті

Система Orphus

Система Orphus