Одразу ж після смерті князя Володимира між його синами розпочалася запекла боротьба за владу. У цій боротьбі переміг син Ярослав, відомий в історії як Ярослав Мудрий.
Він був справді мудрою людиною. Незважаючи на те, що владу Ярослав завоював силою, у подальшому він намагався досягати мети мирним шляхом. Князь Ярослав, як і батько, дбав про міць держави і поширював освіту. Він уклав перший збірник законів, який називався “Руська правда”. Осередками культури за часів правління Ярослава стали церкви та монастирі. Незадовго до смерті князь Ярослав скликав усіх своїх синів і розділив між ними міста і землі Київської Русі. Він суворо наказав синам жити у мирі та злагоді, дружно ставати на захист усієї Руської землі. Але сини швидко забули мудрі батьківські настанови, і після смерті Ярослава Мудрого у 1054 році почався поступовий занепад Руської держави. Вона була розділена на удільні князівства, наймогутнішими з яких стали Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке та інші.
Сини Ярослава Мудрого билися між собою за престол, забуваючи про державні справи. Одному з нащадків Ярослава Мудрого, Володимиру Мономаху, на деякий час вдалося відновити єдність Київської Русі, але після його смерті знову спалахнули князівські чвари. Тим часом на сході з’явилася страшна загроза – монголо-татари. Ці войовничі племена вже завоювали великі простори Азії та Європи. У 1240 році незліченні полчища монголо-татар підійшли до Києва, який на той час вважався однією з найкращих фортець. Але місто не витримало навали ворогів і було дощенту зруйноване. Смертоносна хмара не обминула також інші руські землі. Після монголо-татарської навали Київська Русь занепала. Вороги обклали князівства даниною і вимагали покори, а руські князі так і не змогли домовитися між собою, щоб об’єднатися і розбити чужинців.
Понад століття стогнала Південна Русь – Україна – під монголо-таюрським гнітом.
