“Добре тому, хто вже у своєму дому”
Спочатку до двору запускають півня: де півень, там інша живність водитиметься, корови будуть добре доїтися. До хати першою пускають кішку (іноді чорного кота), оскільки вона першою зустрічає господаря на тому світі, а також тому, що той, хто першим увійде до нового будинку, помре протягом року. Господар уночі в старому будинку вклоняється на всі чотири боки та просить домовика піти до нової оселі. А в новому домі на горищі вже мусить бути приготоване пригощання — краюха хліба із сіллю та кружка горілки. Іноді домовика символічно переносять у лапті, поклавши туди шило та жаринку. Або ж його закликають в мішок або горщик із кашею та переносять до нового житла.
Час переходу різний в різних місцевостях: це й “рівно опівдні”, і “якомога раніше перед сходом сонця”, причому в жодному разі не в понеділок чи суботу та не в період Посту. Переїжджають і темної ночі, аби «господаря не помітила нечиста сила*.
Господар вносить до хати ікону, а господиня — рогач і кочергу, ними хрестять всі кути, аби комахи не водилися. Далі слід прочитати “Отче наш” та поставити ікону до святого кута. Далі вносять хліб на вишитому рушнику та сіль, миску з житом, пшеницею, дрібними грішми та пляшку горілки, і господар просить достатку в новій оселі.
До хати входять за старшинством: хто раніше увійде, той раніше й помре, і це повинно бути природньо.
Особливого значення надають першому запалюванню печі. Якщо вогонь горить ясно, то в новому домі буде весело, якщо дим пішов у дім, то не уникнути суперечок.
Далі час для першого в новій оселі обіду. Цей акт символізує відновлення того ладу, що панував у старій хаті.
Якщо до хати переселяються молоді, які щойно побралися, то, вийшовши на вулицю з хлібом і сіллю на вишитому рушнику, старший в родині (голова) благословляє дітей на щасливе життя в новій хаті. Молоді господарі беруться за кінці рушника, і він заводить їх до нового житла. За ними заходять родичі та сусіди; літня жінка посипає всіх зерном і дрібними грішми, бажаючи щастя в новому домі.
Після цього всі дарують подарунки та сідають за столи, а молоді господарі частують гостей. Новосілля закінчується співами й танцями (прийнято спочатку співати обрядових пісень і тільки потім звичайних). Сьогодні часто запрошують священика святити оселю. Доброю прикметою є, якщо він щось забуде в хаті й повернеться по де.
Гості, до речі, за народним звичаєм, повинні чітко звати, хто що дарує. Так, батьки новоселів несуть подушки, родичі та сусіди — клуночки а житом, хліб, сіль, посуд, вожі, ложки (старий посуд у новій хаті категорично забороняється). На новосілля господар обов’язково ріже барана або свиню, якщо тримає господарство. У далекому минулому першим у хату навіть вводили коня, мабуть, для того, щоб засвідчити, що хата добротна, міцна та велика за розмірами.
Входини — це центральна подія. Але, на жаль, сьогодні від цього яскравого колись обряду залишається все менше, зазвичай окремі деталі, що не потребують якихось зусиль. Побутують цікаві звичаї, пов’язані з житлом не на всій території нашої країни — в основному серед сільського населения. Але в того, хто хоч раз візьме участь у такому дійстві, обов’язково залишаться яскраві й незабутні враження.
