Вогонь
Вогонь палить, а вода студить
Вогонь святий, і лаяти вогонь не можна. На вогонь не можна плювати, бо поприщить губу, вогники будуть і буде довго гнити. Не можна кидати у вогонь брудного. Вогонь уважають святим, що уособлює образ мстивої людини. Кожна господиня повинна обходитися з вогнем обережно і з повагою: має замітати його чистим віником, хрестити, ставити біля нього горня з водою і поліно — для того, щоб він мав що їсти і пити. Про вогонь здебільшого кажуть так: “Ми шануємо вогонь, як Бога; він наш дорогий гість. Він як розсердиться і візьме, то іншому вже того не дасть”ю Був звичай хрестити вогонь кожен раз, як запалювати. Вогнем клянуть: “Щоб тебе вогонь спалив!”; “А спопелів би ти!” й т. ін.
На вогонь не можна плювати: хто буде плювати, той буде на тому світі лизати розпечену сковороду. Вогники на могилах покійників означають: над праведною душею світять ангели. Вогники на цвинтарях, болотах і могилах здаля вказують місця, де заховані скарби, що з’являються на поверхню землі для просушки.
Бачити цей вогник може тільки щасливець; при цьому, якщо він кмітливий, то може легко заволодіти цим скарбом, кинувши в нього чим-небудь із одягу чи взуття. Якщо він це зробить, то скарб входить у землю лише на таку глибину, на якій віддалі від землі знаходилась кинута людиною річ: наприклад, якщо шапка, то і скарб ввійде в землю тільки у зріст людини. Потім варто копати, і гроші знайдуться неодмінно. Але нині таких щасливців немає. Як хто підпалить хату, то треба подивитися крізь шлюбну обручку, то буде видно того, хто запалив. Як хто на пожежі вкраде, то помста буде — пожежа. Не бери нічого з пожежі, бо і твій дім згорить.
Вода
Вода свята. Вода береться із землі. До води народ ставиться з повагою і вважає за гріх плювати в неї і говорити лайливі слова. Вода — символ здоров’я, використовується в замовляннях і заклинаннях. Вода “з трьох криниць”, “з семи криниць”, “з дев’яти криниць”, “з дванадцяти криниць” використовується для всяких чарів. Святять воду, щоб душу очистить від гріхів. І водою святять (кроплять) усе у дворі та сараї, щоб повиганяти нечистого з двору. Освячена вода вживається взагалі як ліки при “сіх хворобах.
Не можна давать чужим із кухля сімейного воду пить, бо мішатимуться в сім’ю посторонні. Не пий води, коли їси, бо на жнивах часто бігатимеш від снопа до води. Не пий води, коли їси на Великдень, бо теля буде дуже ласе до молока. Не можна ввечері води виливати, тому що як виллєш і вступиш у цю воду, то будеш хворий.
Грім, блискавка, гроза
Грім походить від руху по небу колісниці святого Іллі, а блискавка — іскри з-під копит коней, які везуть колісницю. Грім буває здебільшого тоді, коли небо вкрите хмарами; це тому, що цього часу чорти особливо люблять дражнити Бога; гасають дорогами, кружляють у вихорі пилюки, ламають у лісах дерева, зривають дахи й т. ін. Під словом “блискавка” розуміють розрив хмар, що відбувається задля того, щоб архангел Гавриїл бачив, де ховається чорт і стежив за напрямом пущеної стріли. Зигзаги та змійки походять від того, що пущена стріла летить за чортом, який тікає врізнобіч. Пожежу від блискавки можна погасити лише сироват-кою, квасом або ж козячим молоком. Громові стріли — з каменю, у вигляді конусоподібної кулі. Після удару вони входять у землю на сім сажнів, а через сім років виходять на поверхню. Як що-небудьгрім запалить: клуню, хлів чи хату — тільки одну будівлю, то не треба боятися за решту будівель: вони не займуться та не згорять.
Під час грози не варто їсти чи взагалі відкривати рот, щоб не дати туди проникнути чорту, за яким постійно літає блискавка чи стріла. Під каменем чорту сховатися найзручніше: від каменя громові стріли відскакують. Чорти зносять хмари докупи; як знесуть багацько, то качають у вали, від того дуже гуде по небі; для спокою Бог посилає святого Іллю з огненною палкою: як святий Ілля замахне палкою, то блисне, а як ударить по чорту, то гримне.
Під час грози не можна стояти під дубом чи вербою, бо там ховається чорт від громового удару. Коли грім ударить у дерево й запалить його, то це означає, що чорта вбито та перетворено на смолу, що її, траплялось, знаходили й під деревом. Грім і блискавку народ називає Перуном; якщо трапиться, що блискавка запалить яку-небудь будівлю, то здебільшого кажуть: “Перуном спалило”. Блискавка — це справжнє небо, що під час гніву Бог показує народові. Якби на землю впала хоч маленька частка цього неба, то спалила б усю землю. Стверджують, що це небо відкриється перед страшним судом.
Як уперше грім почуєш навесні, то треба:
— спиною обпертися об стіну або об тин, щоб спина не боліла;
— качатися, щоб крижі не боліли;
— об щось спертися, щоб не боліла спина;
— бити головою до каменя, щоби не боліла голова.
При цьому слід говорити: “Камінь — голова, камінь —голова”.
Не годиться співати, як грім гримить, бо як хто співає, то він чорта веселить, то грім за те вбиває його: людина співає, а чорт коло неї, то грім хоче чорта вбить, а чорт під людину ховається, от грім і вбиває її. Коли гроза, то люди хрестяться, щоб нечистий не підлазив, бо то святий Ілля ганяється за ним і стріляє по ньому. Куди він заховається, туди й попадає Ілля громом.
У липні бувають сильні грози, грізні ночі липня й серпня називають горобиними, бо грім і блискавка не дають заснути навіть горобцям. Не показуй на блискавку пальцем, бо хата згорить. Вогняна куля, що летить у повітрі, — це змій відвідує дівчат. Не стій біля вікна під час грози, бо вб’є грім. Не можна їсти під грозу, бо влуче стрілою. Не грай у карти під грозу, бо стріла влучить.. Не можна бігти під час грози, бо може вбити.
Вітер
Вітер — чоловік із великими вусами. Причину появи вітрів приписують дії якихось таємних істот, що дують із чотирьох боків землі за розпорядженням головного “вітровія”. Вітер иояснююгь так: із чотирьох протилежних сторін світу стоять чотири великі чоловіки з величезними вусами й губами та постійно дмуть один до одного. Якщо котрийсь із цих чотирьох велетнів дує сильніше від інших, то з того боку й буває вітер. Вітер прикований величезними ланцюгами за руки й ноги до кам’яної скелі.
Поривчастий вітер — сильне дихання внаслідок спроби зірватися з ланцюга і позбутися пут. Він чорт, атому люди, боячись образити його, відгукуються про нього з повагою. Вітер — це такий чоловік: бігає собі білим світом і моргає одним вусом; цим він утворює сильне повівання. Якби він моргнув двома вусами, то здійнялась би така буря, що вмить перекинула Всесвіт догори дном. Якщо надворі зірветься сильний вітер або велика хурто- |ина, то кажуть, що народилася або померла дуже лиха людина.
Вихор
Вихор утворює сатана під час свого весілля. Побачивши ви – кор, народ хреститься, примовляючи: “Щезни, сатана!”, при цьому вихор затихає. Вихори з’являються перед грозою, тому що вихор — це той же диявол, який сім літ буває звичайною змією, інші сім літ робиться полозом, тобто величезною змією, а треті сім років перетворюється на крилатого змія та живе в скелях. Коли в нього повністю відростуть крила, тоді він починає літати і вибирає час прогулянки перед грозою. Шумом своїх крил він утворює страшний вітер, що ламає дерева, розвалює будівлі. Вихор — це чорт.
Коли чорти позриваються з ланцюгів і підуть гуляти, то, зіткнувшись, борються та намагаються один одного перемогти, а тому іноді підіймаються вихори високо над землею. Вихор — це чортів танець: на віддалі від вихору спостерігач дражнить його словами: “Куций, сала! Куций, сала!”; від цих слів вихор начебто лютує та сильнішає, бо є і таке повір’я, що чорт не любить свинячого сала, про яке йому нагадують. Вихор, за повір’ям, буває ще й тоді, коли помре самогубець. Як круте вихор, кинь усередину ножа: на йому кров буде.
Дощ
Про походження дощу розповідають: “Якась людина постійно роз’їжджає верхи на коневі, і коли їде через воду, то каже, що це “будяки”, якщо кінь сьорбне трохи води і пирсне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить водя і почне фиркати, то дощ буде більший”. Дощу іноді немає від того, що відьми знімають зорю та ховають у погребі в горщок. У такому випадку варто чистити криниці — і дощ буде.
Якшо нема довго дощу, то треба, щоби лівка посипала у три криниці свяченим маком, який святять на Великдень, то буде йти дощ. Коли дощ іде, не можна бігти, бо сильніший буде йти.
Веселка
Веселка — це зігнута труба, що своїми кінцями всмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Вона всмоктує а водою все, що потрапляє: каміння, жаб, черв’яків і т. ін., а тому часто із хмар падає або каміння, або жаби, або черв’яки, або щось інше. Колір веселки буває синювато-червонив або яскраво-червоний. Перший буває тоді, коли веселка бера воду, а другий — коли вона стоїть без діла.
Повір’я про набирания веселкою води до того загальне, що навіть хлопчаки, побачивши веселку, скажуть вам: “Утікайте, а то втягне вас дуга”. Назва “веселка” від того, що під час її появи від сонячних променів прояснюється (робиться веселим) край неба, закритий перед тим хмарами.
Хмари
Хмари — “бісове весілля”. Кажуть: “Бачиш, які чорні хмари? Видно, біс жениться”. Чорти збирають хмари по маленькому клаптику та зно-сять до одного місця — так і утворюється величезна хмара. Бувають хмари, особливо градові, які насилають відьми.
Для того, щоб відхилити нашестя таких хмар, жінки викидають із хат на двір коцюбу, лопату і помело, думаючи догодити розгніваній відьмі. Коцюба, лопата і помело визнаються предметами, на яких роз’їжджають відьми.
Лід, крига
Якщо крига весною не спливає і не йде за водою, а тоне під водою, то багато буде тої весни і літа мерців.
Мороз
Морозові, що буває в квітні й травні, а також ранньою осінню, приписують діяння відьми, зимові морози—діяння природи. Як хочеш, щоб пересівся мороз, то треба налічити дванадцять лисих, так: “№ лисий — пересядься, мороз”. І так після кожного.
Сніг
На небі запас снігу досить великий, а на землю його лопатами скидають ангели. На думку інших, сніг падає від того, що ангели прочищають на небі дорогу. Сніг, на думку народу, збирають чорти. Він виходить із землі й води, у вигляді пари в хмарах наростає. Зібравши багато снігу, сатана святкує своє весілля і розсипає сніг, від чого бувають великі хуртовини.
Град
Коли йде град і щоб його спинити, треба, аби одинак (один у батьків) або первак перекусив градинку начетверо й виплюнув. Град вважається карою Божою за гріхи. Для його відвернення і припинення викидають на двір коцюби й лопати, кладуть їх навхрест, а декотрі перекушують градинки.
Під час граду дехто намагається першу побачену градинку розкусити зубами, вважаючи, що градова хмара — справа відьми, то цим й чари припиняться, а хмари, не накоївши лиха, розійдуться. Град же випускають “відьмаки” із криниць.
