Доморгались, доки не побрались Післявесільні обряди повинні зміцнити зв’язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на «пропій». Або ж у першу… Читати далі »

Непокрита голова – як хата без даху Покривання — найбільш драматичний і сентиментальний весільний обряд, тому зрідка хто з дівчат не розчулюється й не плаче. Він символізує перехід молодої до… Читати далі »

Якщо ми у парі, то й біда нам – півбіди Вінчання — це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в ваших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося… Читати далі »

Сядемо рядком та поговоримо ладком Посад — це обрядові дії, що символізують остаточне закріплення шлюбу та об’єднання родів: спільна трапеза родин, які родичаються, викуп місця біля нареченої, обмін дарами між… Читати далі »

Урядили молодого – вивели до порога Мати молодого напинає на нього вивернутого вовною наверх кожуха й обсипає зерном і дрібними грішми — виряджає сина. Молодий у супроводі весільного почту їде… Читати далі »

До раю проситься, а смерті боїться Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні називають небіжчиком, покіником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом…. Читати далі »

Не витерпіла душа – на той світ пішла Поминки — система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті… Читати далі »

Молодий може вмерти, а старий мусить Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають… Читати далі »