Померлого плачем не воскресиш Поховальні голосіння (тужіння, плачі, заведини, приказування, причитування, йойкання) є чи не найхарактернішими з родннопо-обрядових жанрів. Первісно голосіння мали характер магічного замовляння. Вони були невід'ємним атрибутом обряду… Читати далі »

Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні Проща — один із найдавніших поховальних обрядів. Вів виконується перед тим, як покійника несуть на цвинтар. Перед домовиною, що П ставлять на подвір’ї,… Читати далі »

Де мруть,там і плачуть На час похорону дівчата, за народним звичаєм, повиннії іюзпустити волосся, чоловіки — ходити без головних уборів Коли приходять до хати небіжчика, читають "Отче наш", цілують покійному… Читати далі »

Смерть звістки не посилає Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців… Читати далі »

Якби не вмирали, то небо б підпирали Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів І зви чаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття… Читати далі »

Пісня і без перцю дійде до серця Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних, адже хоч для дівчини весілля — це щаслива зміна… Читати далі »

Старої любові й іржа не з’їсть Весільні ювілеї — відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого — 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші… Читати далі »