У фольклорі відображено найрізноманітніші прояви людської діяльності. Тематика повір’їв про людину, її матеріальне життя, трудову сферу, духовний світ, фізичну природу надзвичайно широка. Народна їжа українців характеризується багатством та різноманітністю. Чимало страв мають конкретне обрядове призначення (каша, кутя, кисіль та ін.). Однак з особливою шанобою наші предки ставилися до хліба, вважали його святим. Він завжди лежав на почесному місці — на столі, на скатертині чи рушнику: щоб ніколи не переводився та сім’я не знала голоду. Люди вірили: як їсти хліб, то не можна лишати недоїдка, бо в ньому вся сила. А яка велика роль хліба в обрядах! Згадаймо хоч би весілля: сонячний коровай, калачі, шишки…
Чимало оберегів пов’язано з житлом — хатою. Все тут дихає палким бажанням забезпечити сім’ї, родині тепло, здоров’я, затишок. Зафіксовано чимало повір’їв, звичаїв про будівництво хати. “Для того щоб усе велося й жилося добре, щоб усі здорові були, треба вибирати для хати щасливе місце. Краще ставити хату на рівному, на відсонні та на цілині — непорушеній землі, де тверде місце. Ставити хату треба зрання й навесні… На межі, на бузині, на роздоріжжі, на могилі, на току не можна ставити хати, бо буде товктися…” Аз яким старанням народ оберігає криницю! Як дбає про її чистоту! “Плювати в колодязь не годиться, колись при” йдеться води напиться”, “Не треба їсти над колодязем, бо жаби плавптимуть у ньому”. Вважалося: непочата вода з трьох криниць мас цілющу силу. Смак джерельної води особливо дорогий нам: усе менше й менше залишається чистоти і святості в природі, джерела замулюються… Людина — коваль своєї долі. Цей справедливий афоризм стосується й тих, хто вірить, зокрема, що підкова приносить щастя. Речі, предмети побуту, яким приписували надприродні властивості без їх обожнювання, називають талісманами, амулетами, оберегами. До таких належало дуже багато речей, предметів: діжа, ключ, ніж, хустка, обручка, пасок, дзеркало, голка тощо.
Багато повір’їв виникло внаслідок віри в існування душі. До нас дійшли тільки фрагменті! анімістичного світогляду. Хоча вар – то відзначити, що анімістичні вірування виникали не тільки в далекі епохи, але й у ближчі до нас часи. Наприклад, люди гадали, що бачать у дзеркалі свого двійника — душу, а тому боялися розбити дзеркало, щоб не загинути самому. Крім того, дзеркало вважалося винаходом нечистої сили, з допомогою якого виловлювались душі людей. Дзеркало — предмет чарівний. Згадаймо казки: у дзеркалі води (в колодязі) лев бачить ще страшнішого звіра від себе; дзеркало блідне, коли його відважному героєві загрожує небезпека.
Якщо в хаті був покійник, мрець, то дзеркало накривали або повертали до стіни, люди боялися побачити в дзеркалі смерть, яка начебто могла б і їх забрати із собою. Цей звичай зберігся й досі, за традицією, але пояснення згаданого вище смислу подекуди вже втрачено. Багато повір’їв потрапляє до родинно-побутової сфери через обряди.
У повір’ях, що мають обрядовий характер, б’ється і пульс давніх, ще сонцепоклонницьких, вірувань, і серце патріархального роду, сімейного укладу минулих часів. І за кожним жестом, кроком, етапом — символи: “Та хустка, якою мама вводить молодих до хати та виводить із хати у весілля, мусить бути білою, а не чорною, — щоб не було чорним життя молодих”, “Не можна молодим переходити дороги, бо не житимуть”, “За мерцем треба обов’язково зачиняти ворота. Бо як неоачинити, то смерть знову когось ухопить”, “Коли хтось умре, то не можна співати, бо втратиш голос”, “Не можна часто одвідувать могилу, бо сам скоро підеш слідом”…
Оправ його хоч у рамп, а він все такий самий (фізична природа людини)
Брови
Як у кого на переніссі брови сходяться, той буде нещасливий (вар.: щасливий). Коли свербить брова, то будеш плакати.
Волосся, коси, чуб
Людина, не стрижена жодного разу зроду. — вредна. Не топчи ногами свого волосся, бо голова болітиме. Як острижешся, то треба чуприну викинути на воду, щоб росла довга — як вода. Острижену чуприну не годиться викидати на смітник, бо її заберуть жаби на кубло або птиця унесе острижене волосся у своє гніздо, тоді людина терпітиме біль голови. Треба вкинуть у піч — спалити. Подекуди волосся дівчат кладуть під стріху, щоб ворона не унесла, бо тоді волосся ве ростиме. Обрізане волосся ще збирають кажани і відносять їх чортам, які таким чином набирають великої сила над людьми, яким те волосся належало. Тож той, хто стриже волосся або нігті, В кидає після себе обрізки, сприяє розмноженню нечистої сили.
Як перший раз дівчину заплітають, то кажуть: “Дівка — вгору (щоб росла висока), коса — вниз (щоб коса груба та довга була)”. Як дівчина заплітає коси, то не можна волосся, що на гребінці, кидати десь на двір, бо птахи заберуть собі аа кубло, а в дівчини кубло зробиться на голові. Не треба на людях заплітатися, бо сватати не прийдуть. Якщо сховати із стриженого хлопая, якого беруть у солдати, трошки його чуприни в ікону чи за ікону, то цей хлопець повернеться додому живий і здоровий, омине його всяка біда.
Узагалі волосся — символ чоловічої сили й гідності. Найвідоміший приклад — біблійний Самсон, що загубив всю свою силу, коли відрізала йому волосся, і знову її віднайшов, коли воно йому відросло. Як тільки розноситься вістка про чиюсь смерть, зараз же всі дівчата, споріднені з покійником, мають розплести волосся, аби йому дорога не була заплетена на той світ.
Вуха
Якщо задзвенить у якомусь вусі й відгадають, у якому саме, то здійсниться задумане.
Голова
Не можна бити по голові, бо розум заб’єш. Не можна через голову нічого нодпвати, бо голова буде паморочитися. Як болить голова, то щоби піп потиснув її руками, то перестане.
Зуби
Як випадають у дітей зуби, то щоб міцні поросли, треба зуба взять, закинуть на піч й сказать: “Мишко, мишко! На тобі костяного зуба, а мені дай залізного”. Як їсти те, що миша погризла, то кріпкі будуть у того зуби.
Нігті
Обрізані нігті кидай за пазуху, то на страшнім суді не будеш їх шукати.
Очі
Ліве око свербить — радітимеш. Не можна вдивлятися пильно в одне місце, задумавшись, бо, кажуть, тоді лукавий радується. Вірять: коли в скотини є уроки, треба взять молока і полить на гарячу сковороду і на огні смажить, — той, хто зурочив, скоро прийде в хату.
Нога
Як обідати, то не можна махати ногами: то на ногах махається нечиста сила. Не можна їсти й махати ногами під столом, бо покусають собаки. Не можна, сидячи, хитати ногами, бо здурієш. Не можна махати ногами, як сидиш, — мати умре. Не можна, коли сидиш, махати правою ногою, бо батько вмре. Якщо хтось причавить собі ногу дверима — ознака, що будуть гості. Коли спіткнешся на праву вогу, то буде вдача. Коли свербить п’ята, будеш вирушати в дорогу. Не вступай у чужі сліди, бо голова болітиме.
Рука
Не можна тріпати мокрими руками, бо чортів плодиш, Не годиться давать старцеві лівою рукою хліб або гроші. Якщо свербить права долоня — зустрінеш друга, будеш здороватись; якщо ж ліва — то будеш гроші рахувати. Коли іти на екзамен, то потрібно тягти білет лівою рукою — пощастить.
