Чумацький шлях тобі вкаже путь
Велика Ведмедиця — Віз, Мала Ведмедиця — Малий Віз або Пасіка, Лебідь — Хрест, Орел — Дівка воду несе, Волосся Вероніки — Волосожари, Плеяди — Стожари або Квочка, сузір’я Оріона — Косарі, Полиця, Чепіга; Венера — Вечірня зоря, Вечорниця, а перед сходом сонця — Вранішня зірка, Мірниця, Денниця — усе це народні назви сузір’їв. Цікаво, що подекуди на селі й донині часто звертаються саме до цих «ггаровинннх назв, аніж до сучасних: уже Віз перевернувся — скоро світитиме, — говорять селяни.
Селянин із самого першого разу, коли спрямував свій погляд у зоряне небо, не полишає його пильно вивчати та широко послуговуватися набутими з давніх-давен знаннями про небесні світила та пов’язану з ними циклічність у природі: аби визначити час доби чи сприятливий для сільськогосподарських занять період року, щоб орієнтуватися на місцевості тощо.
Для переважної більшості сузір’їв народ зафіксував їхнє положення над обрієм залежно від пори року та переміщення на зоряному небі без жодних надбаннів сучасної науки — якихось новітніх приладів, відповідного устаткування!
Уміння «читати» небо часто рятує життя тому, хто часом заблукає в лісі. Так, важливим орієнтиром уночі був і є Чумацький Шлях, що сприймається як покажчик напрямку на південь — у вирій.
У відзначенні днів літнього й зимового сонцестояння відбилося те, що українці добре обізнані з основними закономірностями руху Сонця та Місяця.
Місяць узагалі був своєрідним календарем для наших предків. Спостереження його сходу й заходу стало основою поділу року на місяці, а сам термін, що означає частину року, збігається з назвою небесного світила.
Відповідно до фаз Місяця календарний місяць поділявся на кілька частин (молодик, підповня, повня, остання квартира), а тридобовий період невидимості в русі Місяця називався переміною.
Значна частина цих назв також загальнослов’янська за своїм походженням.
