Інформація

Ця стаття була написана 23 Тра 2013, в рубриці Побут.

Русальні та царинні пісні

Як діждемо літа, тог нажнемо жита

Вони пов’язані із святкуванням свята русалій — нори, коли весна переходить у літо, завершуються найважливіші польові роботи. Свято починається із клечання (замаювання хати, подвір’я й воріт різноманітною зеленню та зіллям), що має на меті забезпечити відлякування «нечистої сили». Обов’язковим є і поминання померлих, від яких чекають підтримки в роботі та забезпечення доброго врожаю. Цілий тиждень від Клечальної неділі (Святої Трійці за християнським календарем) називають «русалчиним», а четвер — «Русальним Великоднем»(Зелені свята за дохристиянською традицією).

Мотиви русальних пісень багато в чому продовжують мотиви, розвинуті у веснянках. Вони пов’язані з образами природи, рослин (ліс, плетіння вінків, образи дерев, дівчина несе воду з криниці, пряде коноплі). Існує давній обряд прибирання й замаювання дівчини, яку водять по полях, співаючи пісню про тополю («Тополя»). Це певною мірою мас на меті задовольнити духів, які сприятимуть успішному веденню польових робіт. Важливими є процесійні обходи полів і городів із виспівуванням царинних пісень — своєрідних молитов за урожай і відведення від нього природніх стихій. Такі царинні обряди відіграють роль своєрідного оберегу сіл, полів, пасік, водоймищ, господарств, домів тощо. Виконувалися вони до сходу сонця. Люди — члени царинних процесій — простягають руки до сходу, співаючи царинних пісень багато разів поспіль, аж поки не зійде сонце:

Вийди, виглянь, сонечко, усміхнись!
Наше зело-житечко колосись!
Наливайся житечко, колосись.
Виглянь, виглянь, сонечко, усміхнись!

Брати участь можуть усі — і дорослі, і молодь, і діти. Усі святково вдягнені; дівчатка у вінках з живих польових квітів з житніми колосками; дорослі дівчата також у вінках з барвінку з додатком польових квітів та колосся, хлопці в гірляндах через плече з житнього колосся молодого й зрілого минулорічного; жінки та чоловіки переодягнені та замасковані. Чоловіки з музичними інструментами, жінки заквітчані польовими квітами. Іноді беруть із собою козу, прибрану у квіти та колосся, як символ плодючості та добробуту. Під час вступу «на ниву» діти й дорослі здіймають страшенний галас: діти калатають і дзвонять, усі співають — все це має на меті вигнати злі сили з жита. Потім поля кроплять водою або молоком і влаштовують серед поля бенкет з жертовною їжею.

Залишить відповідь

Традиції українського народу

Останні статті

Система Orphus

Система Orphus