Весільні пісні

Пісня і без перцю дійде до серця

Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних, адже хоч для дівчини весілля — це щаслива зміна в житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподівання щасливого подружнього життя не дають надто журитися. Тож і виливаються всі ці суперечливі почуття в дивовижно мелодійні весільні пісні.

***

Ой у горах сніги впали,

Па долинах леди стали.

Журиласи ластівочка, де ме літо літувати,

А де зиму зимувати.

Учув тото соколочко.

—Не журися, ластівочко.

Ой є в мене два садочки,

Там меш літо літувати.

Там меш літо літувати

Та й зиму зимувати.

Ой у горах сніги впали,

На долинах леди стали.

Журиласи Марієчка, де ме літо літувати,

А де зиму зимувати.

Учув тото Василечко.

—Не журися, Марієчко,

Ой є в мене дві світлиці

Та для тебе молодиці.

В одні — літо літувати,

В другі — зиму зимувати.

Ой є в мене два покої

Та й для тебе молодої.

***

Ой стану я на билиноньці

Та й гукну я по родиноньці:

—Ой збирайся, родоньку,

На цей деньок на суботу,

Ой близькії, далекії.

Убогії і багатії.

Багатії кінець стола,

А вбогії край порога.

Багатії їсти та пити.

А збогії порядок чинити.

Багатії веселитися,

А вбогії пожуритися.

***

Ой оддавала та й мати дочку

В чужую стороночку.

Як оддавала та й наказала,

Щоб сім літ не бувала.

Побула рочок, побула другий,

На третій заскучала,

Підняла крильця щирого серця.

До батенька полинула.

Ой сяду-паду в батьковім саду

На крайній черешеньці,

Ой буду кувати, не вимовляти,

Щоб не пізнала мати.

Ой ходить стрілець та рідний братець,

Хоче галоньку вбити,

Матінка ходить, рученьки ломить:

—Не бий, синоньку, галки,

Бо тій галоньці, як моїй доньці

В чужій сторіноньці.

***

Ой летять галочки

Да у три рядочки,

Зозуленька да попереду;

Що всі галочки

По вишеньках сіли,

Зозуленька да закувала;

Ой ішли дружечки

Да й у три рядочки,

А Марусенька

Ди попереду;

Що всі дружечки

По лавочках сіли,

А Марусенька

Да на покуті.

Всі дружечки заспівали,

А Маруся заплакала.

—      Ой чого ж ти плачеш.

На кого жалуєш,

Молодая дівко Марусю?

Чи жаль тобі вишневого саду,

Чи батькового подвір’ячка?

—      Ой не жалько мені

Ні вишневого саду,

Ні батькового подвір’ячка,

Ой жалько мені русої коси

Да дівоцької краси.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *