Прийди,кумо, куму обсудимо
З давніх-давен жінка посідача найважливіше місце в системі родинних зв’язків. На неї покладалась питома вага обов’язків: народження дитини, її виховання, догляд за чоловіками, численні хатні справи (приготування їжі, прання, шиття, прибирання тощо), роботи на городі й у саду, заготівля їстівних запасів на зиму (консервування, соління, квашення тощо), годування й поїння худоби, свійської птиці та чимало чого іншого. Проте мала вона й цілком заслужене та незаперечне право на відпочинок, одним зі звичних видів якого є посиденьки. Особливих приготувань жіночі посиденьки не вимагають. Зазвичай жінки смажать гарбузове або соняшникове насіння та збираються під чиїмось двором на лаві. Це чудова нагода не просто фізично відпочити, але й поспілкуватись, послухати щось цікаве, обговорити останні новини, обмінятись рецептами смачної страви, поділитись досвідом, наприклад з приводу виховання дітей, або ж дати чи послухати розумної поради, а також, чого там приховувати, — трохи попліткувати. Нерідко (залежно від настрою компанії, яка зібралася) жінки заводять веселих чи сумних пісень або ж пересипають свої розмови жартами (адже жінка завжди мала "гострий" язичок), сміючись до схочу над смішним і не дуже. Це, до речі, аж ніяк не заважає й дещо підтягти свої хатні справи, що на них завжди бракує часу, приміром латати якісь речі або, творчим натурам, малювати чи вишивати. Збиратись у такі компанії можуть жінки доволі різного віку, але, як правило, які мають спільні інтереси — дітей, наприклад; або ж разом працюють, живуть по сусідству чи просто приятелюють. Такі посиденьки з лузанням насіння або чаюванням, мабуть, ніколи не втратять своєї популярності. Це не лише відповідає жіночій натурі, але й дозволяє повноцінно відпочити, розважитись, аби надихнутись на подальше вирішення буденних проблем і виконання своїх повсякденних обов’язків.
