Поминальний тиждень — це другий тиждень після Великодня. Існує кілька назв цього тижня: Фомин тиждень, Радуниця, проводи, гробки, могилки, бабський Великдень, поминки й інш. Радуниця — це “весняна радість”. За народними повір’ями, померлим дуже приємно, коли живі про них згадують добрим словом, відвідують їхні могили.
Ще за тиждень зазвичай люди йдуть на цвинтар, щоб опорядити могили, посадити квіти, а то й дерева, прибрати. Здебільшого – садять калину або вишню.
Напередодні проводів слід привести до ладу все в оселі: чисто прибрати, вимити, побілити, у цілому приготуватися, наче до великого свята.
Після обіду родина, бажано в повному складі, йде на цвинтар, приносить із собою крашанки, паски й інші великодні страви, пригощає священика та наглядача цвинтаря з проханням поминати померлих родичів. Зазвичай родина “гостює” в померлих родичів досить довго — до вечора. У деяких регіонах України зберігається звичай христосуватися а померлими. Ось як ця процедура виглядає: по селі слід прокотити крашанку, запрошуючи померлих родичів хліб-сіль їсти на честь великого свята. А потім одразу треба з’їсти цю крашанку, поминаючи цих людей добрим словом.
Увечері можна поставити свічку в церкві, помолитися за упокій душі померлих. Деякі громади ще й досі відвідують цвинтар урочисто, усі разом, співаючи по дорозі церковних пісень, несучи хоругви та хрести. Помолившись на могилах, справляють урочистий обід. По обіді або вже ближче до вечора починаються ігри хороводи Й інші розваги. А чому виникла назва “бабські проводи”?
Тому, що в цих іграх здебільшого бере участь не молодь, а літні жінки.
