Плела вінок у полі – все чекала долі
Одна з найулюбленіших дівочих розваг — це вінкоплетіння. Така справа не лише дозволяє насолодитися привабами природи, але й поспівати пісень, помріяти про кохання… Вінок — чи не найкращий головний убір молодої дівчини. Виконаний за всіма правилами краси вінок дуже привабливо обрамляє дівоче обличчя, надаючи йому ще більшої свіжості. Вінок не повинен бути занадто великим та високим, найкраще, якщо він щільно прилягає до голови. Вінок — це ще й ознака дівочої честі, дошлюбної незайманості. Зокрема, молодиці вже не мають права носити вінки, тим більше зі стрічками, а тільки хустки. До речі, раніше кожен колір стрічки мав конкретне значення: біла — до шістнадцяти років, незаміжня; зелена —- незаймана; червона — має парубка, закохана; блакитна — сирота тощо. Справа плетіння вінка не така вже й проста, як може здатися на перший погляд, і в цьому мистецтві дівчата повинні ставати справжніми майстринями, як і в опануванні таємниць вишивання та інших жіночих премудростей. При цьому варто зауважити, що з одних і тих самих рослин виходять найрізноманітніші природні прикраси. Дівчина мусить знати, яке сполучення кольорів їй найбільше до лиця. У холодну пору року можна використовувати різнокольорові стрічки, у жодному разі не застосовувати штучних квітів — тільки черниці Можуть виготовляти мистецькі вироби зі штучних квітів. Для виготовлення вінка можна використовувати найрізноманітніші рослини, але с особливі "списки" квітів до деяких свяят. Наприклад, щоб захисна сила вінка проти нечисті була ще більшою, серед квітів слід уплести часник. Ясна річ, зараз на такий "ароматний" захід зважиться не кожна дівчина. А в деяких місцевостях України дівчата вплітають у вінок пташине пір’я. На Західній Україні подекуди побутує звичай вплітати у вінок маленькі металеві пелюстки — і такий вінок має назву "кільце". З березової кори в деяких регіонах України роблять щось на зразок діадеми, прикрашають її тканиною та коштовностями. Весільний, вінок, навіть паперовий, обов’язково повинен містити символ вірного кохання — барвінок. Цей вінок — оберіг від злого ока для молодої. Виготовлення весільного вінка — ціле магічне дійство, що супроводжується співанням обрядових пісень. На жаль, така популярна колись суто дівоча розвага, як вінкоплетіння, сьогодні втрачає свої позиції. Ще давньогрецькі та давньоримські жерці використовували вінки як прикраси під час жертвопринесень. Вінок обов’язково слід було плести з гілок того дерева, яке вважалося деревом божества. Можливо, це один із витоків традиції увінчувати героїв, видатних осіб і переможців дубовими вінками. Не виключено, що звідси бере початок і звичай класти квіти й вінки на могили. В українській "війковій практиці" дівчина, яка заплямуй вала себе, утратила невинність, уже не має права одягати вінок — символ краси й чистоти. За народними уявленнями вінок, сплетений із живих квітів, є своєрідним оберегом від злих намірів як людей, так і потойбічних сил. Вінок із живих квітів начебто дає дівчині сили обернути проти лиховісника його ж злі наміри. Традиція велить дівчині не скидати вінка напередодні дня Івана Купала, дня святого Юрія, протягом Зеленого тижня, щоб убезпечити себе від замахів різноманітних негативно палаштованих щодо людини сил: мавок, русалок, чортів, мерців та ін. Давня народна легенда розповідає, що якось одного разу до дівчини в лісі почав залицятися гарний парубок. І так вів їй сподобався, що вона виконала його прохання — зняла з голови вінок. І красень одразу ж перетворився на чорта, украв дівочу душу та втік… Часто збирання квітів для вінка сполучають зі збиранням зілля, лікарських рослин, ягід. Збирати чудодійні рослини слід правильно: спочатку перед рослиною стати обличчям до сходу сонця, а потім обернутися на захід і зірвати рослину, супроводжуючи дії спеціальними примовляннями. Зібране зілля вживають від усяких хвороб. Старі люди кажуть, що збирати чарівне зілля необхідно обов’язково без одягу, оскільки в противному разі рослини не матимуть сили при лікуванні. Тільки дітям дозволяється не роздягатися. Ще одна умова: зібрати зілля треба до того, як роса впаде, бо після вже воно сили не матиме. Раніше після такого "колективного" збирання і молодиці, і старі баби, а особливо молоді дівчата (собі окремо) сідають до святкового столу. Іноді роблять навпаки: спочатку готують усілякий смачний харч, а потім ідуть разом до лісу.
