Україна має багатовікову історію. Нашими давніми предками були східнослов’янські племена, які з давніх-давен жили на території сучасної України. У східних слов’ян було багато племен, які об’єднувалися у союзи: поляни, деревляни, сіверяни, уличі, ти-верці, дуліби та інші. Тогочасні люди одухотворяли природу і обожнювали всі її явища. Богом Сонця був Дажбог, богом грози – Перун. Богом вітру вважали Стрибога. Покровителем скотарства був Велес, богинею молодості й краси — Лада.
У східних слов’ян не було храмів. Для виконання релігійних ритуалів люди збиралися біля дерев’яних статуй богів, які стояли під відкритим небом. Така віра називалася язичеством. Правили племенами старійшини.
Для захисту від ворогів старійшини створювали озброєні загони, які називалися дружинами. Один із старійшин ставав ватажком такого загону. Його іменували князем. Поступово влада князя витіснила владу інших старійшин, і серед східнослов’янських племен утворилися князівства.
Одним з наймогутніших було князівство у полян. Його центром стало місто Київ, яке виникло над річкою Дніпро, на межі Полісся і Степу. Існує така легенда про заснування Києва.До місця, де він зараз знаходиться, прибули три брати: Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь. Стали над Дніпром, і найстарший Кий сказав: “Ось тут жити будемо”. Вирубали ліс і побудували перші хати. Обгородили це місце частоколом та земляним валом. І назвали своє поселення на честь найстаршого брата Києвом. А від імен Щека і Хорива пішли назви двох гір – Щекавиці й І Хоревиці. А іменем сестри Либідь назвали одну з приток Дніпра.
