Котився віночок по полю
Да просився в женчиків додому;
«Ой додому, женчики, ходіте,
Да мене у стодолу візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину,
А восени знову па поле вплину.
Бо вже я дрібного дощику напився,
Вже ж я буйних вітриків начувся,
Вже ж я од соненька напікся,
Од ясного місяця насвітився,
На яснії зіроньки надивився».
