Селян, які залишилися на рідній землі, зганяли у колективні господарства – колгоспи. Це називалося колективізацією.
З 1929 по 1937 роки 96 відсотків селянських господарств України були об’єднані у колгоспи. Селяни не були готові до такої системи господарювання. Крім того, колективізація проводилася насильницькими методами і неприродно швидко. Навіть найбідніші селяни опиралися їй. Відкритий опір, за який людей карали, змінився пасивним: колгоспники працювали знехотя, без ентузіазму, через що продуктивність праці зробилася дуже низькою. Вожді більшовизму прорахувалися, позбавивши людей приватної власності на землю. Володіти землею, хазяйнувати на ній, годуватися з неї і бути в такий спосіб екомічно незалежним – одвічна мрія селяниг на, його природна потреба. А до чого ж призвела колективізація? Вона знищила найбільш вправних і працьовитих селян, а в решти відібрала матеріальну зацікавленість у результатах праці.
Ревла худоба, йшли понурі люди…
За що, куди й навіщо їх ведуть?
Коли й кому за це розплата буде?
Де взяти сили, щоб пройти цей путь?
***
Стривожені лелеченьки крильми
В гнізді лелеченят своїх закрили:
Що діється, не знали, між людьми –
Навкругеесна, а люди йдуть у вирій…
***
"Лелеченьки, лелеченьки, лелеки, –
Заголосила, затужила мати, –
Нам не вернутись із країв далеких,
Лишайтесь оберегами для хати…"
