Category Archives: Життєвий шлях

Де мруть,там і плачуть На час похорону дівчата, за народним звичаєм, повиннії іюзпустити волосся, чоловіки — ходити без головних уборів Коли приходять до хати небіжчика, читають "Отче наш", цілують покійному… Читати далі »

Прощайте, рідні, будьте без мене не бідні Проща — один із найдавніших поховальних обрядів. Вів виконується перед тим, як покійника несуть на цвинтар. Перед домовиною, що П ставлять на подвір’ї,… Читати далі »

Померлого плачем не воскресиш Поховальні голосіння (тужіння, плачі, заведини, приказування, причитування, йойкання) є чи не найхарактернішими з родннопо-обрядових жанрів. Первісно голосіння мали характер магічного замовляння. Вони були невід'ємним атрибутом обряду… Читати далі »

Якби не вмирали, то небо б підпирали Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів І зви чаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття… Читати далі »

Легше яму копати, ніж у неї лягати Особливою магічністю визначається винос труни з небіжчиком, оскільки це пов’язується із захистом родини та господарства від його шкідливого впливу. Намагаючись перешкодити померлому відшукати… Читати далі »

До раю проситься, а смерті боїться Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні називають небіжчиком, покіником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом…. Читати далі »

Не витерпіла душа – на той світ пішла Поминки — система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті… Читати далі »

Молодий може вмерти, а старий мусить Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають… Читати далі »