(?-1596)
Матвій Шаула був одним із керівників українського національно-визвольного повстання під проводом Северина Наливайка. До того, як Шаула піднявся на вищий щабель влади серед козаків, про нього дуже й дуже мало відомо. Заможний міщанин із Київщини, він раптово кинув свою оселю і пішов на Запорожжя, де протягом довгого часу вів життя простого козака, хоча й відзначився винятковою мужністю у боях. Улітку 1594 року Матвій Шаула приєднався до козацьких загонів гетьмана Григорія Лободи, воював проти польської шляхти на Брацлавщині та на Подніпров© Восени наступного року він і сам очолив загін запорожців, з яким здобув Київ і вирушив у Білорусь: козацькому війську Наливайка була потрібна негайна допомога.
На Правобережжя Матвій повернувся тільки в січні 1596 року, а вже в березні повстанська громада зрозуміла: гетьман Лобода ні в якому разі не бажає йти на з’єднання із загонами Наливайка. Зібравшись разом, лицарі степу скинули Лободу, звинувативши його у зраді, і на його місце обрали Шаулу. 2 квітня 1596 року загін новообраного голови козацтва приєднався під Білою Церквою до повстанської армії. 23 травня в бою поблизу урочища Гострий Камінь Матвій Шаула отримав важке поранення — ядро з польської гармати відірвало йому руку. Тоді ж гетьманська булава «перекочувала» до Северина Наливайка.
Незабаром в урочищі Солониця, неподалік від Лубен, повстанці потрапили в оточення. 28 травня під час бою зрадники схопили Шаулу, Наливайка та Шостака й видали їх польському коронному гетьманові Жолкевському. Полонених було жорстоко страчено у Варшаві.
