Богиня материнства, старша Рожаниця, опікунка гармонії, ладу у Всесвіті, мати двох першопочатків життя — Лелі (Води, жіночості) і Полеля (Вогню, мужності). За легендами, у Києві стояв храм богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями, її одяг був гаптований золотими нитками. На голові Лади був завжди свіжий трояндовий вінок, вона тримала за руку божественне дитя — свого крилатого сина Полеля. Його крилатість — символ невловимої любові, а з його долонь сиплються іскорки — символ пристрасного вогню. Грецьке богиня Лето та польська Леда тотожні з нашою Ладою. Дослідники вважають, що на острів Пелопонес ця богиня прийшла з Подніпров’я та має ще пелазгійські корені. Її храми існували в багатьох країнах Європи, а її статуї досі прикрашають музеї Італії та Греції. Лада (Лето) в обох руках тримає своїх малих дітей, Лелю (Артеміду) і Полеля (Аполоне). Її дочка Лаля — богиня дівочої любові, молодша Рожаеиця; таке Ім’я надавалося дівчаткам, які народилися навесні (22 квітня ва свято Лелі дівчата здійснюють обряд "Лельник" — водять хороводи, заквітчуються вінками, співають веснянки, гаївки тощо). Чоловіча пара Лади — Ладо (Дід Ладо) згадується у Велесовій книзі як Бог, який через мужнього мужа Квасура відкрив людям секрет приготування священного напою медусури, що його русичі п’ють на славу Божу. Він має ще ім’я Ладобог — Бог порядку, спокою, миру згадується у Велесовій книзі, де розповідається, яким Богам треба співати Славу: "і тому Ладобогу, який править лади родинні та благості всякі".
