30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду.
Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненими до бджіл, аби ті потихеньку прокидалися й готувалися до роботи.
Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на теплого Олексу, викопати посередині пасіки невеличку дернину й обнести пасіку цією дерниною три рази. Під час третього обходу слід доторкнутися дерниною до всіх вуликів і проказати наступне:
— Як земля не зрушує зі свого місця, так хай і бджоли мої не зрушують від свого хазяїна!
За стародавнім віруванням, на теплого Олексу вівсянка співає свою першу в цьому році пісеньку — цо одні з перших звуків весни. Щука цього ж дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід розбиває, можна голими руками впіймати, одип мужик так і зробив, але через три дні помер. А перед смертю йому весь час здавалося, що спіймана щука зі страшенною силою його хвостом по голові б’є.
Якщо спіймати цю щуку, го можна з рибальством сміливо прощатися — не буде вже вдачі. Щука викидає ікру зазвичай на теплого Олексу, тож завзяті рибалки святкують цей день, сподіваючись, що з Божою допомогою рибалити, будуть вдало.
Народна хитрість підказує: якщо бажаєш гарного врожаю пшениці, то на Явдохи, сорок святих І теплого Олексія слід, вийшовши із церкви, одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. Тоді зернові дуже добре вродять.
У цей час журавлі повертаються з вирію. Відповідно до фольклорних переказів, журавель “відповідальний” згоду між птахами. Існує повір’я, що якщо діти кинуть на землю червоний пояс або хустку, то журавлі далі не полетять, а кружлятимуть над тим місцем, де пояс лежить, і потроху спускаються до землі. Цей звичай мас назву – “перев’язування дороги червоним поясом”.
Зруйнувати журавлине гніздо — великий гріх, оскільки журавель — небесний птах.
Ведмеді прокидаються та, худі, облізлі й голодні, починають шукати чогось їстівного.
Про те, як ведмеді з’явилися, існує легенда. Якось раз просився чернець до хати переночувати — у лісі, бач, заблукав. Але жоден господар не пустив ченця на ніч. Чернець розгнівався та прокляв жорстоких людей — і вони стали ведмедями”.
Інша ж легенда ось як пояснює факт ведмежого існування:
“одного разу мірошник хотів Ісуса Христа перелякати, тому Й натягнув кожух хутром нагору. Коли Ісус Христос повз нього проходив, мірошник почав ревіти, а той і говорить:
— От і реви так, поки світ стоїть і сонце світить.
І одразу після цих слів став мірошник ведмедем.
