У нього на всі свята одна лата
Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) І хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від і злих сил, принести добробут, забезпечити здоров’я, допомогти в коханні. Особливу магічну силу, як вважається, мають речі, виготовлені спеціально для того чи іншого обряду власними руками, адже людина вкладає у свою роботу душу, тому річ припиняє бути просто річчю, а стає майже чарівним засобом досягнення бажаного.
Так, дівчина неодмінно повинна пошити, зв’язати, вишити щось для свого нареченого: це зміцнить їх стосунки та «зв’яже» назавжди. Символічне значення мають і обов’язкові дарунки — чоботи, що їх зять дарує тещі, та намітка — подарунок свекрусі від невістки. Те саме можна сказати про речі, що їх дарують на заручинах та післяродових обрядах. Часто на весіллі одягають навиворіт кожуха тоді як у повсякденному житті це вважається за погану прикмету, при цьому не помітити самому, а почути чиєсь зауваження є ще гіршою прикметою. Учасники деяких обрядів нерідко перевдягаються у костюм протилежної статі, що в [ повсякденні у кращому разі викличе подив і нерозуміння. Таке порушення загальноприйнятих норм не засуджується саме в тому разі, коли одяг виконує свою обрядову функцію.
До речі, колись своєрідною формою ігнорування етичних норм була традиція часткового, а інколи й повного оголення, що допускалося в обрядових діях. Так, щоб запобігти поширенню епідемій, навколо села проводили борозну, і робили це голі або напівголі жінки. Роль обрядового символа часто виконує кольорова гама одягу. Так, білий колір сьогодні є уособленням чистоти та цноти, тому міцно ввійшов у весільну обрядовість, під час похорону домінує чорний. Проте так було не завжди. Споконвічно на весіллі традиційним був червоний колір. А чорний колір у поховальному одязі став символом туги, витіснивши білий, а подекуди синій.
