На світанку 22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Україна здригнулася від вибухів: бомбили Київ, а на західних землях уже точилися запеклі бої. Початок війни був для Радянського Союзу вкрай несприятливим. Вже з перших днів ворог знищив значну кількість літаків, танків. мостів, залізничних вузлів, складів боєприпасів, пального і продовольства. Захоплена зненацька, Червона Армія вела запеклі бої, але була безсила зупинити противника. Сотні тисяч воїнів гинули або потрапляли в полон.
Протягом літа-осені 1941 року німецькі війська окупували значну територію України. Проявляючи мужність і героїзм, радянські воїни у жорстоких боях відстоювали кожний клаптик рідної землі.
7 липня 1941 року розпочалася оборона Києва, яка тривала більше двох місяців. Стільки ж тривала і оборона Одеси, яка розпочалася 5 серпня 1941 року. Двісті п’ятдесят днів і ночей не здавався Севастополь. Тринадцять місяців замість планованих кількох тижнів витратила німецька армія для захоплення України, яка була повністю окупована лише влітку 1942 року. Захопивши Україну, фашисти передусім знищили усі ознаки української державності і розділили її територію на чотири частини. Численні розстріли за непослух, спалені села за опір окупаційній владі, масове винищення євреїв – ось яку “цивілізацію” принесли окупанти на українську землю.
Таких поневірянь, такого розмаху терору Україна ще не знала. Загарбники нещадно грабували Україну. До Німеччини вивозили устаткування, метал, продовольство, твори мистецтва, музейні коштовності. Мільйони українських юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Для винищення населення на території України було влаштовано 150 концтаборів. Крім того, сотні тисяч українців вивезено до так званих “фабрик смерті” – концтаборів Освенцім, Майданек, Бухенвальд, які знаходилися на території інших окупованих країн.
