(?—1593)
Кшиштоф Косинський
Коли народився Христофор (Кшиштоф) Косинський, був він насправді поляком чи українцем, яку віру сповідував — на ці запитання сучасні історики не мають відповідей. Уперше про Косинського йдеться в листі кошового отамана Богдана Микошинського. В 1590 році за видатні заслуги у війні проти татар сейм Речі Посполитої нагородив Косинського маєтком на Київщині. Він став власником села Рокитне, навколо якого лежали землі Білоцерківського староства, де головував син київського воєводи та сенатора князя Василя-Костянтина Острозького Януш. Той не дав Косинському оселитися на власних землях, бо сам зазіхав на цю маєтність.
19 грудня 1591 року на чолі великого козацького загону Косинський напав на Білу Церкву, щоб помститись Острозьким.
Уряд Польщі був наляканий розмахом повстання. У січні 1592 року король Сигізмунд III призначив комісію для розслідування «свавілля» та покарання винних. Але повстання ширилося, мов вогонь. Військо бунтівників кілька разів оточувало Київський замок, у 1592 році запалали Волинське та Брацлавське воєводства. Тоді у вересні 1592 року князь Костянтин Острозький вирішив самотужки приборкати бунт. Він зібрав навколо себе шляхетську кавалерію Київського, Волинського, Брацлавського воєводств, винайняв німецьких піхотинців і жовнірів із Галичини та Угорщини. Армія ж Косинського була погано озброєною, не вистачало теплого одягу, продовольства. 23 січня 1593 року під містечком Пятка почалася вирішальна битва. Цілий тиждень військо Косинського тримало оборону, втративши за цей час більше двох тисяч осіб. Нарешті сторони вирішили розпочати переговори, і 31 січня Костянтин Острозький і Кшиштоф Косинський підписали угоду, за якою козаки втрачали всю артилерію та корогви (знамена), повинні були повернути награбоване майно, скинути Косинського з гетьманства, скоротити кількість козаків до мінімуму. Слід сказати, що свого особистого ворога Косинського князь відпустив на всі чотири вітри. Керівник повстання одразу ж подався на Запорожжя — збирати нові загони, а влітку взяв в облогу Черкаси. Черкаський староста князь Олександр Вишневецький запросив Косинського для переговорів у місто, а там вбив його. За народним переказом, його тіло було замуроване у стовп в одному з католицьких монастирів. Після цього повстання спалахнуло з новою силою, і вже через півроку справу, розпочату Кшиштофом, підхопив Северин Наливайко.
На той час Білоцерківський замок відігравав роль одного з найголовніших опорних пунктів Речі Посполитої у Східній Україні. Саме Біт Церква зупиняла татар, тримала в покорі місцеве населення, заважала селянам тікати на Січ. Треба сказати, що за рік до згаданих подій білоцерківські міщани підняли бунт, який було жорстоко придушено. Чи варто дивуватися, що населення Білої Церкви ставилося до Острозьких ворожо. Щоб насолити князю та старості, міщани радо підтримали Косинського, і замок здався практично без бою. Артилерія, боєприпаси, запаси провізії — усе це перейшло до повстанців, а Косинського було одразу проголошено гетьманом козацького війська.
