Колядки співай, та працювати не забувай
Колядки та щедрівки складають групу зимових календарних пісень. Це величальні пісні українських трударів-хліборобів, пов’язані із праслов’янським культом Сонця. Тож тематика, мелодика, форма колядок і щедрівок і колядницькі звичаї виказують ознаки глибокої старовини. Темами колядок і щедрівок є землеробство та родина трударя, її побут і добробут.
Усі ці пісні величального змісту співаються конкретно господареві, господині, парубкові, дівчині. Колядки та щедрівки закликають богів («Ой дай Боже!» — «Ой дай Боже!») дати господареві (чи господині, парубкові, дівчині) доброго здоров’я та господарчих достатків, пов’язаних з добрим урожаєм, сприятливими умовами обробітку землі, прибутків у господі (особливо худоби). Засобом художніх порівнянь, епітетів, метафор звеличується, вихваляється господар, члени його сім’ї, яким бажають доброї долі, здоров’я, любові, та – снаги у праці. Співають цих пісень під вікном чи біля дверей, переходячи від хати до хати. Після співу колядники отримують якусь винагороду.
Згадаймо хоч деякі з незліченної кількості колядок та щедрівок.
