У квітні 1918 року на зміну Центральній Раді до влади прийшов Павло Скоропадський, якого було проголошено гетьманом. Хоч він доклав чимало зусиль для зміцнення місцевої влади, створення українського війська, встановлення дипломатичних відносин із зарубіжними країнами,розвитку української науки і освіти, належної підтримки Скоропадський не здобув. У грудні 1918 року німці відступили з Києва. З ними пішов і Павло Скоропадський. Наступним українським урядом стала Директорія. її очолили колишні діячі Центральної Ради Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Але між членами цього уряду також не було згоди. Тим часом в Україні розгорілася громадянська війна. Частина населення підтримувала більшовиків, частина виступала проти. Були ще й численні загони анархістів – вони підтримували то одних, то інших, то діяли самостійно. Всі ці угруповання вступали у збройні сутички, син ішов на батька, брат – на брата. Кров рікою лилася по Україні. А в цей час на Україну з усіх боків наступали вороги: не міг змиритися з втратою України більшовицький уряд Росії, продовжувала виношувати свої загарбницькі плани Польща. В результаті Україна була перетворена на суцільне поле бою. Ну а як же розвивалися події в західній частині України? Вже через рік після створення УНР, 13 листопада 1918 року, у Львові було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). А 22 січня 1919 року в Києві відбулася урочиста церемонія злуки УНР і ЗУНР. Здавалося б, здійснилася віковічна мрія українського народу про створення незалежної соборної України. Але незалежність потрібно було ще відстоювати у боях.
Прилетіли ластівочки
Із чужого краю.
Прилетіли, долетіли,
Ніхто не стрічає.
***
Де ж поділось ластів’яче
Затишне гніздечко?
Ані стріхи, ані хати –
Зойкнуло сердечко…
***
У вогні вся Україна –
Брат пішов на брата…
Скільки ж іще за воленьку
Треба воювати?
