Традиції українського народу

Житлова обрядовість

"Як збудуєш, так і проживеш"

 

   Житло, зрозуміла річ, завжди відігравало в житті україн­ця важливу роль, оскільки в ньому проходить його життя: там вій народжується, зростає, радіє й сумує, будує свою ро­дину, народжує дітей, виховує їх, там помирає…

    Це життєве коло, що безпосередньо пов’язане з поняттям рідної домівки. Саме туди людина поспішає після роботи, аби поділитися з рідними вовими враженнями, своїми печалями, турботами або радощами, там вона святкує найвизначніші події, там вона нерідко проводить своє дозвілля. Тому при­родно, що будівництво житла здавна було одною з найваж­ливіших подій. З переселенням до нової оселі люди пов’язу­ють свої надії на щасливіше й заможніше життя, на добробут, і родинний затишок. Боротьба з природними стихіями, праг­нення забезпечити надійність і міцність нової оселі — усе це знайшло свій відбитйк у своєрідних віруваннях, звичаях та обрядах. Так, наприклад, для майбутнього будинку ае можна брати так звані "заборонені" дерева: священні (приміром, дуже старі або надто високі) або прокляті в різних місцевос­тях (це різні породи).

   Сухі дерева ввжаються мертвими, такими, що не мають життєвої сили. Погана прикмета, коли дерево під час ру­бання падає кроною на північ. Проте сьогодні, зрозуміла річ, купуючи десь готові дошки, і гадки не маєш, як вони рубалися. Тим більше, що тільки з деревини будують все рідше та рідше.

Exit mobile version