Власної долі й колесом не об’їдеш
Сьогодні різдвяні ворожіння — така сама невід’ємна частина святок, як і кіношедевр Ельдара Рязанова “Іронія долі, або 3 легкою парою!” у новорічній телепрограмі. Але, що цікаво, зазирають у майбутнє не лише цими днями. І це не дивно: ворожіння — одна з найулюбленіших розваг за всіх часів.
Хто з дівчат не має або не мав особистого зошита, якому довіряє всі свої таємниці. Наївні запитання, переписані в подружки, по-дитячому щирі відповіді, власноруч намальовані квіточки та сердечка — не одне покоління пройшло через це. Заповітні мрії, прагнення, бажання, радощі першого кохання, роздуми про майбутнє — усе це має надзвичайне значення для дівчини. Зрозуміло, що здебільшого ворожіннями цікавляться молоді дівчата, але подекуди не гребують ними й хлопці та жінки в літах, які очікують на якийсь поворот у житті.
Ворожіння — це різноманітні способи вгадувати долю, передрікати майбутнє. Певна частина ворожінь, передусім пов’язаних із господарською діяльністю людини, спостереженнями за явищами природи, поведінкою тварин тощо, акумулювала деякий раціональний досвід. Проте переважна більшість їх ґрунтується на забобонних уявленнях: люди зазирають у майбутнє переважно через посередництво потойбічних сил, через контакти з померлими предками.
Наші прабатьки вважали ворожіння доволі вірогідним способом дізнатись про майбутнє. Так, наприклад, гадали на Псалтирі. Звичайно Псалтир клали наголову й читали який-небудь вірш того місця, де книжка відкриється. Неписьменні люди йшли до дяка, і той їм гадав з Псалтиря, про що й тепер ще полишилася приповідка: “Дяк з Псалтиря ворожить, що Бог кому наложить”. Узагалі-то, способів ворожінь була сила-силенна. Лише на речах їх нараховувалось близько ЗО: на курках, конях, яйцях, взутті, сковороді, хлібі, головному вбранні, воску, квасолі, не говорячи вже про карти.
У наш час звичай ворожіння теж дуже поширений, особливо під час свят. В основному більшість ворожінь втратили своє магічне значення, до них ставляться як до свого роду веселої традиційної розваги, але свідомо чи несвідомо кожен прагне хоч одним оком зазирнути в майбутнє, і якщо результати ворожіння віщують удачу, ми потай сподіваємося на те, що воно справдиться.
З давніх-давен ворожать по зорях та інших небесних світилах, за допомогою води, вогню, снігу по нутрощах тварин, лініях долоні, сновидіннях, голосах “віщих птахів”, на зернах, квітах тощо. З цією ж метою використовують різноманітні речі: обручки, люстерка, гребінці, черевики, пояси, свічки й т. ін. Є й “професійні” віщуни. На Україні це ворожки (відьми).
Практикуються індивідуальні й колективні, суто жіночі й суто чоловічі ворожіння. Існують спеціальні обмеження щодо часу й місця проведення ворожінь. Як правило, ворожать увечері або вночі потай від чужого ока.
Узагалі ворожіння прийнято поділяти на приурочені до певного випадку (побудови житла, народження дитини, шлюбу тощо) та календарні, тобто закріплені за тими чи іншими святами. Найзручнішими періодами для ворожіння українці вважають переддень Різдва (Святвечір), Новий рік, Андрія, Катерини, Великдень та Івана Купала.
Слід зазначити, що сьогодні гадання злилося в нас з ворожінням, хоча спочатку вони різнилися: гадання — це зазирання в майбутнє, доступне всім, а ворожіння — роблення комусь добра чи зла ворожбитом.
Цікаво сучасному українцю, як і його пращурам, що з ним станеться сьогодні ввечері, завтра, наступного тижня, року, за кілька років… Майбутнє в усіх його проявах вабить людину надзвичайно сильно. І в народі виробилася така звичка ворожити на майбутнє під Різдво: опівночі слід вийти на вулицю, піти до неосвяченого будинку й тричі обійти навкруги нього, кожного разу зазираючи в одне з вікон; побачене у вікні на третьому колі віщує майбутнє — варто лише не помилитися із трактуванням побаченого…
В цілому народна уява наділяє здатністю віщувати майбутнє саме “нечисті” місця, тобто ті, де мешкає (принаймні повинна мешкати, за народними переконаннями) нечиста сила: полишені оселі, занедбані стайні, млини, темні льохи, таємничі горища та, звичайно ж, цвинтарі. Крім того, за всіма правилами перед ворожінням слід зняти із себе хрест, паски, розв’язати всі вузли, розстібнути всі ґудзики на одягу, дівчатам — розплести коси.
З будинку виходити необхідно потай, не перехрестившись, бажано босим. А щоб зрештою не “пропасти” від нечистого, слід кочергою накреслити довкола себе коло. Лише за цих нехитрих умов можна отримати певні “знаки” від долі, що здатна підняти завісу часу.
Знаками при цьому можуть бути як випадкові звуки, так і сновидіння, форми (наприклад, воску), поведінка тварини, слово перехожого, кількість предметів тощо. Гавкіт собака може вказати, звідкіля приїде наречений, стук сокири віщує біду чи смерть, ніжна мелодія — швидке весілля, тупіт кінських копит — далеку дорогу, поведінка мурах — певну вдачу майбутнього чоловіка…
Особливо багато способів ворожіння про майбутнього обранця — коханого, з яким дівчина мріє прожити все життя, а отже, не може втримати своєї цікавості, прагне якомога раніше дізнатись про нього хоч щось, аби потім пізнати його в реальному житті, не пройти повз своєї долі. Чимало способів ворожінь описано в розділі, присвяченому календарним святам і обрядам, але й тут наведемо багато цікавих.
