Пісня і без перцю дійде до серця
Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних, адже хоч для дівчини весілля — це щаслива зміна в житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподівання щасливого подружнього життя не дають надто журитися. Тож і виливаються всі ці суперечливі почуття в дивовижно мелодійні весільні пісні.
***
Ой у горах сніги впали,
Па долинах леди стали.
Журиласи ластівочка, де ме літо літувати,
А де зиму зимувати.
Учув тото соколочко.
—Не журися, ластівочко.
Ой є в мене два садочки,
Там меш літо літувати.
Там меш літо літувати
Та й зиму зимувати.
Ой у горах сніги впали,
На долинах леди стали.
Журиласи Марієчка, де ме літо літувати,
А де зиму зимувати.
Учув тото Василечко.
—Не журися, Марієчко,
Ой є в мене дві світлиці
Та для тебе молодиці.
В одні — літо літувати,
В другі — зиму зимувати.
Ой є в мене два покої
Та й для тебе молодої.
***
Ой стану я на билиноньці
Та й гукну я по родиноньці:
—Ой збирайся, родоньку,
На цей деньок на суботу,
Ой близькії, далекії.
Убогії і багатії.
Багатії кінець стола,
А вбогії край порога.
Багатії їсти та пити.
А збогії порядок чинити.
Багатії веселитися,
А вбогії пожуритися.
***
Ой оддавала та й мати дочку
В чужую стороночку.
Як оддавала та й наказала,
Щоб сім літ не бувала.
Побула рочок, побула другий,
На третій заскучала,
Підняла крильця щирого серця.
До батенька полинула.
Ой сяду-паду в батьковім саду
На крайній черешеньці,
Ой буду кувати, не вимовляти,
Щоб не пізнала мати.
Ой ходить стрілець та рідний братець,
Хоче галоньку вбити,
Матінка ходить, рученьки ломить:
—Не бий, синоньку, галки,
Бо тій галоньці, як моїй доньці
В чужій сторіноньці.
***
Ой летять галочки
Да у три рядочки,
Зозуленька да попереду;
Що всі галочки
По вишеньках сіли,
Зозуленька да закувала;
Ой ішли дружечки
Да й у три рядочки,
А Марусенька
Ди попереду;
Що всі дружечки
По лавочках сіли,
А Марусенька
Да на покуті.
Всі дружечки заспівали,
А Маруся заплакала.
— Ой чого ж ти плачеш.
На кого жалуєш,
Молодая дівко Марусю?
Чи жаль тобі вишневого саду,
Чи батькового подвір’ячка?
— Ой не жалько мені
Ні вишневого саду,
Ні батькового подвір’ячка,
Ой жалько мені русої коси
Да дівоцької краси.
