Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, син Сварога (Сварожич). У Велесовій книзі читаємо: "Стрибог свистів, у степах"; "А Стрибог вітри яритиме на землю". Про те, що Вітри — Стрибожі онуки, знаємо також зі "Слова о полку Ігоревім". Корінь стрмають слова, що позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати. Стрибог має ще ім’я Посвистач, напевно, від того, що вітер свистить у просторі. У Козелецькому повіті на Чернігівщині в 1856 р. записано розповідь 85-літньої жінки Гуйдихи та стару козацьку думу, в якій згадується Посвистач: "Люди ці великі були, зовсім не те, що ми, християни; у них і Бога якось інакше звали — кажуть Посвистач якийсь. Він, кажуть то, установляв годину (погоду) усюди" (Пантелеймон Куліш). За давніми переказами, в околиці Лубен (у Мгарському монастирі) на стелі церкви було ліпне зображення Стрибога у вигляді старого діда з довгою бородою та кільцем у губах: "Кажуть, що ото Старий Вітер з закованими губами. Що тепер Вітри є, то кажуть, молодь шастається; старий же тільки іноді в щілинки поміж губів дмуха — і отто бурі бувають! Якби Йому губи розкувать і він дмухонув на ввесь рот — все б поздував на світі, гори з долинами б порівняв, кінець світові був би… Отже, кажуть, колясь таки йому розкуються губи" (Номис, 3151). Свято Стрибога, за відновленим календарем, випадає на 19 серпня. В цей день примічають, яка погода: якщо вітер теплий — буде добрий врожай вівса.
