Геній Тараса Шевченка яскраво світиться трьома рівноцінними гранями свого таланту – поезія, живопис, музика. Полум’яне слово Шевченка-поета немов летючою стрілою вражає, пориває серця людей до національного самоусвідомлення в єдиній соборній, незалежній українській державі.
Ще в XIXстолітті до Тараса Григоровича Шевченка – за народженням кріпака, який з 47 років життя 34 пробув у рабстві, солдатчині та в’язницях, але й за цих умов став володарем у царстві людського духу, – прийшло світове визнання й почав складатися літопис його прометеївського життя, титанічної боротьби, гуманістичної творчості.
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р.в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
Його батьки були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта.
У 1822 році батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати.
Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром”.
На початку 1829 р.Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта П. Енгельгардту.
Восени 1829 р.Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”.У Вільно Шевченко виконує обов’язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню.
Десь наприкінці лютого 1831р. помандрував до Петербурга у валці з панським майном і Шевченко. У Петербурзі пан Енгельгардт, врешті побачивши талант свого кріпака і бажаючи мати власного художника, дозволив Тарасові вчитисямалювати у майстра живописних справ Ширяєва.
Зустріч у Петербурзі із земляком – художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художником Брюлловим, Венеціановим, із поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і 22 квітня 1838 року викупили його з неволі.
21 травня 1838 р.Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова.
Одержує срібні медалі за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842). Тарас Шевченко малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. Але багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням. Малювання й поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника.
Кілька своїх поезій Шевченко у 1838 р. віддав для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840 р.з’являється перша збірка Шевченка – “Кобзар”.
1841 р.вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у1839 — 1841 рр.).
1844 р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот.
1843 – 1847 – новий період творчості Шевченка. За назвою збірки автографів “Три літа” ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”.
Виїхавши з Петербурга у травні 1843 р. Шевченко відправився на Україну. Там він написав два поетичних твори – російською мовою поему “Тризна” і вірш “Розрита могила”. Наприкінці лютого 1844 р., повернувшись до Петербурга, він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів, які остаточно визначили подальший його шлях як поета.
Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну, та багато подорожує, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам’ятки, портрети й краєвиди.
У Києві весною 1846р.Шевченко знайомиться з членами таємного Кирило-Мефодіївського братства і вступає в цю організацію (члени його поставили за мету боротися за скасування кріпосного права), але у березні 1847р. товариство було розгромлене.
Почались арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-гопривезли до Петербурга й на час слідства ув’язнили в казематі III відділу. 8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. В Орській кріпості поет написав 21 твір.
23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства його перевели до Новопетровського укріплення. Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. У лютому 1855р. друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення.
У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Влітку 1859р. відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Але 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.
У 1860 році Шевченко дістає звання академіка гравюри за офорти з картин К. Брюлова та автопортрети. Як художник, аквареліст, графік та живописець Шевченко стоїть на рівні світового образотворчого мистецтва.
На початку 1861р. він тяжко захворів, бо заслання дуже підірвало здоров’я Шевченка. 10 березня він помер у будинку Академії мистецтв.
Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.
