Традиції українського народу

Род

Прабог, творець Всесвіту й людського роду, Род вгадується у Велесовій Книзі: "І тут у Свярги перші Пращури молили: Роду і Рожаниць — джерело (криницю) випросили, а у Дуба – частку хліба вашого". Род — духовна енергія пращурів, що перебуває в Сварзі дарує життя людям, звірам, птахам, дає родючий дощ полям І городам, посилає людині долю. Род єднає всі покоління: померлих пращурів, їхніх живих нащадків і майбутні ще ненароджені гілки родів, тобто він є зміцнювальним ядром народу (нації) — зв’язком минулого, теперішнього та майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його) майбутнє. Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння здійснюють "рождественноє волшеніє", що означає віщувати за зірками майбутнє родів ("родословіє"). У давні часи наші пращури цього дня читали "Рожденник  — книгу, в которій указані добриє і алиє дні і часи І вліяніе їх на судьбу нарождающихся младенців", тобто за давніми "чарівниками" книгами намагалися віщувати дитині долю. Цього дня також поминають померлих і вшановують старших родичів та батьків (батька і матір, тобто тих, хто народив). Колись побутувало багато імен, похідних від Рода: Родак, Родан, Родик, Родко, Родько — родич; так називали дітей, які народились на Свято Роду. Родимир — родючий; той, хто народжує людей (мир); мирний рід. Родислав — народжений для богині слави; людина славного роду. Родобог — народжений Богом; жрець святині Роду, за аналогією до Миробог, Дажбог. Род тотожний з Богом Отцем — С ва рогом, який оберігає наш український народ.

Exit mobile version