Хто в петрівку дома не косить, той узимку в собаки їсти просить
Петрівчані пісні співаються впродовж Петрівки — посту перед святом верховних апостолів Петра і Павла, що триває залежно від дати Великодня від одного до п’яти тижнів.
Цими днями відбувається “поховання Ярила”. В Україні Ярило уособлював родючу силу весняного сонця, він відповідав богові росту рослинності, сонячного тепла, молодечого кохання чи парування. Наші предки уявляли, що в цей час Ярило ходив ночами по полях в білому Покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помирає — плодюча енергія землі та сонця, досягши апогею, пішла на спад. Обряд поховання Ярила знаменує перехід від весни до літа. У перший понеділок Петрівки роблять солом’яне опудало, одягають його та оздоблюють зеленню. Хлопці й дівчата виносять йото до лісу чи води, оплакуючи “добре божество” І примовляючи: “Помер Ярило, помер Ярилої Нема Ярила, нема Ярила!”. Коли ж Ярила закопають чи потоплять, молодь веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень.
Існує також дійство “гонити шуліку”. Беруть участь у ньому молоді жінки (але не удовиці та незаміжні) з малими дітками. Вони ідуть на вигін або до лісу з різними стравами, розстеляють на траві хустки-рушники з їжею та питвом, співають пісень:
Ой, Шуляку, чорна птахо, до нас не літай.
Ой, Шуліку-Шулячиську, людей наших не
лякай,
Ой, Шуляку, чорва птахо, курей наших не
хапай!
***
Дай, Боже, вам здоров’я,
Щоб нас “чорні птахи” не знали,
Щоб кури-гуси водились,
Курчата лупились,
А шуляки, “чорні птахи” —
Губились.
Під час Петрового посту молодечі ігри поєднуються зі співом так званих петрівчаних пісень, як-от:
Ой коли ми Петрівочки дожидали,
То ми в русу косу заплітали.
Тепер же ми Петрівочку проведемо,
Ми ж Гі за русу косу розплетемо.
Уже тая Петрівочка минається,
Зозуля в капусту ховається.
Узагалі, основною темою петрівчаних пісень є закликання доброго врожаю, господарських успіхів, а також кохання, одруження, шлюбне життя. Мотиви праці тут часте побічні: дівчина сумує з приводу розлуки з милим, бідкається, що без його підтримки їй буде важко жити та працювати (“…як же теє відеречко донесу?”)
