"Як вагітній відмовиш, то й доля поцурається"
Передродові обряди покликані сприяти нормальному протіканню вагітності та доброму самопочуттю жінки. Вони стосуються дуже делікатних справ — чекання родів і появи нового члена сім’ї, а тому насичені обереговими діями та повір’ями. І що характерно, усіх можливих загальноприйнятих в народі «норм поведінки» намагаються дотримуватися навіть ті вагітні жінки та їх рідні, які до того не відрізнялися особливою вірою у всілякі забобони.
У народі склалася ціла система табуацій, які нібито оберігають жінку. Породділі, наприклад, небажано дивитися на змій, зустрічатися з каліками, сліпими та хворими. Колись жінка нерідко підперезувалася широким вовняним поясом, що слугував за оберіг, а гуцулки взагалі натягали чоловічі штани, щоб відволікати увагу злих сил. Узагалі вважалося: чим менше людей знають про вагітність жінки, тим легше пройдуть роди.
Сьогодні породіллю насамперед оберігають від усяких несподіванок та неприємностей.
Вагітна жінка в останні місяці та тижні повинна рухатися помірно, не квапитись, не братися за важку роботу, не носити тягарів, не приймати гарячих купелів, а головне — не лаятись. Не їсти гострих приправ, особливо хрону, перцю, гірчиці, оцету. Не вживати алкогольних напоїв. Не пити настоїв та відварів материнки, шавлії, оману високого, полину гіркого тощо. Так закарбовує в матрицях спадкоємної історичної пам’яті звичаєве право. А ми розтлумачимо: гострі приправи та перелічені рослини сприяють значному припливу крові до тазових органів, а, отже, можуть негативно впливати на перебіг вагітності: кровотечі, відшарування плаценти, непередбачене відходження навколоплідних вод тощо.
Тож, як бачимо, народні повір’я та звичаї — то не просто якийсь беззмістовний ритуал, а глибока народна мудрість і досвід, накопичений упродовж численних поколінь.
Фізична навантаженість, коли вона надто значна, як помітили наші пращури, також не сприяє гармонійному перебігу вагітності та нормальним пологам. З гігієнічних порад зазначимо такі: вагітній жінці необхідно перебувати на свіжому повітрі, віддалено від курних шляхів, смітників, гноєсховищ, скотомогильників, закомарених драговин, ставків з цвілою водою тощо. Довго не затримуватися на пекучому сонці, хоч незначна засмага обличчя, шиї, рук та ніг вважається у народі ознакою здорового тіла.
Нерідко доволі сильною залишається віра в таємний зв’язок ще не народженої дитини із вчинками вагітної жінки.
Наприклад, заборонено дивитися через щілину, бо дитина, яка вродиться, буде косоока. їй не можна торкатися рукою свого обличчя, коли вона перелякається вогню (пожежі), бо дитина матиме на личку червону пляму (цятку). Подекуди такий забобон розповсюджується на всі частини тіла, а не лише на обличчя.
Вірили й вірять донині, що вагітній не годиться відмовляти, коли вона щось просить, особливо садовину та городину: вишень, слив, яблук,смородини, огірків, капусти, моркви тощо. Народ вважає, що то просить не майбутня мати чи взагалі вагітна, а її дитина, яка перебуває у материнському лоні. Якщо ж скупий господар чи господиня пошкодує дати вагітній чого вона забажала, то садовину та городину поїсть гусінь, якщо не позичить хліба, солі, муки тощо, то все в хаті чи в коморі погризуть миші. А якщо це стосується матерії, краму, то останні з'їсть ненажерлива міль. Отже, прохання майбутньої матері сприймається як поклик добрих духів, і за невиконання чи ігнорування цих покликів чекає покарання, що його накликають (насилають) злі духи на скупердягу. Народна етика забороняє також з вагітної брати гроші, коли йдеться про десяток яєць, мірку сиру, глечик молока, склянку меду, кошик садовини та городини.
Особливого значення народна медицина надає стану душі вагітної; її не годиться сварити (навіть тоді, коли вона на це заслуговує), не оповідати для неї страхітливі історії про пограбування, убивства, травми, катастрофи, пожежі, дивитися подібні телепередачі. Щоденно свекрусі належить підтримувати оптимістичний і бадьорий настрій та впевненість, а саме: все відбудеться добре, і невістка народить дитину, якої родина, сусіди, вулиця, село чи місто чекають та ніяк не дочекаються.
Вважається великим гріхом повторювати християнський постулат, що вагітна, особливо первістка, як проклята богом Єва, народжуватиме у тяжких муках своїх давно очікуваних нащадків. Народна етика взагалі суворо забороняє вживати під час розмови з вагітною такі слова: страх, біль, кровотечі, корчі, запаморочення, зомління тощо. Звичаєве право неписаними заковами зобов’язувало багатодітних матерів відвідувати вагітних первісток, особливо в останні місяці та тижні вагітності. їхня лагідна мова, стримана оптимістична розповідь і особистий приклад (трос, четверо чи навіть десятеро дітей) вельми позитивно діяли на вагітну первістку. Вселяли до її свідомості тверду впевненість, що і вона народить здорову дитину й сама залишиться здоровою.
