Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м’ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду.
Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.
Масляна поділяється на три частини:
– зустріч у понеділок;
– широкий четвер;
– прощальна неділя.
Це є останній тиждень напередодні Великого посту. У перший день Масляної традиційно готують холодець зі свинячих ніжок і святкують. Це так звані “ніжкові заговіни”.
Молодь після вечері збирає кістки й кидає їх у ворота. За народним повір’ям, якщо людина не докине до воріт кісткою, то не доживе до Великодня.
Це свято супроводжують і співи, наприклад, такі:
Випємо, родино,
Щоб жито родило,
І жито, і овес,
І зібрався рід увесь.
Молодиці (заміжні жінки) зранку в понеділок ідуть до корчми, кладуть на стіл палицю — колодку. Потім усі по-чергово омотують цю палицю полотном, наче сповиваючи її. Це дійство має назву “справляння колодки”.
Жінки п’ють і вітають одна одну з народженням колодки. Коли молодиці нарешті розходяться з корчми, палиця залишається на столі до наступного дня. Так вони збираються аж до суботи:
понеділок — колодка народилася:
вівторок — колодка хрестилася;
середа — колодкові похрестини;
четвер — колодка померла;
п’ятниця — похорон колодки;
субота — оплакування колодки.
Незважаючи на те, що колодка “померла”, ніхто в ці дні не сумує, оскільки в пам’яті народу життя та смерть пов’язані нерозривно, не існують одне без одного. До того ж це жартівлива традиція, тож засмучуватися нема чого.
У понеділок, під час Масляної, жінки відвідують оселі, у яких є дорослі неодружені парубки й незаміжні дівчата на порі, та прив’язують до материних ніг колодку. Це начебто жартівлива кара за те, що діти досі неодружені. Дівчата на порі оздоблюють колодки стрічками та квітками й прив’язують їх до лівої руки парубкам. У свою чергу парубки мають обдаровувати дівчат грішми, прикрасами та ін.
За народними уявленнями, господині повинні зустрітися в четвер і добре випити й погуляти. Вважається, що від цього худоба буде здоровішою. А от прясти на цьому тижні категорично забороняється, бо вважається,.що в цьому разі масло буде гірке. Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п’ятницю. Саме від Масляної бере свій початок вислів “до тещі на млинці”. Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує “на млинці” зятя, І а також інших родичів. До речі, якщо теща добра, то за старих часів її запрошували в гості на другий день різдвяних свят, а якщо зла, то на третій. Гостювати приїжджала не тільки теща, але й інші родичі. Тещу слід пригощати добре, щоб “горло не всихало”. Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що необхідно для млинців. Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усій громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб вважали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.
Головна страва на Масляну — млинці зі сметаною, вареники із сиром, гречані млинці на смальці та інша обрядом їжа. Кажуть, нібито ще давні римляни приносили в жертву богу Бахусові ритуальне печиво з тіста — щось подібне до слов’янських млинців. Оладки та млинці — ритуальна страва слов’ян ще з язичницьких часів. Ця обрядова їжа вважається старими людьми необхідною для породіль, хворих людей, нею частували одне одного при народженні дитини, при поминанні померлих. Млинці на Масляну можуть бути різні: і прісні, і солодкі, і з начинкою, і дріжджові та ін. Борошно для таких млинців дозволяється вибирати найрізноманітніше: гречане, вівсяне, просяне, ячмінне, пшеничне, горохом тощо.
Надзвичайно таємничим за старих часів був обряд власне приготування млинців. Готувати опару для тіста господині старалися так, щоб ніхто з членів родини цього не бачив. Щоб ніхто точно не підглядав, хазяйка навіть йшла вночі до водойми, іноді готувала опару зі снігу.
Ті українці, які ретельно дотримуються всіх звичаїв, протягом усього тижня, кожного дня, варять вареники. Ясна річ, це кожна господиня в змозі дотримуватися такої традиції, оскільки приготування вареників — досить копітка справа.
За народними легендами, можна побачити справжню відьму, якщо в неділю на Масляну взяти з останнього варенику сир, зав’язати в марлю або щось інше, покласти в рот І так тримати до ранку. Зранку ж треба піти до церкви й вистояти всю службу, жодного разу не поворухнувшись. Потім слід сховати сир і зберігати його до Великодня. А вже на Великдень треба бути дуже уважним: стати на паперті й дивитися, яка жінка підійде привітатися — оце ж і є відьма! Алє не можна забувати, що до подібних історій слід ставитися певною мірою скептично.
Якщо ви змогли втримати в роті вищезгаданий сир із вареника, то у вас шанс побачити ще й домовика, а не лише відьму. Для цього, виконавши решту умов, пов’язаних із сиром, на Великдень треба вилізти на хату й там побачити домовика.
Останній день Масляної — Прощена неділя. Це суто християнський обряд, за яким не можна постувати з гріхами па душі. Першими просять одне в одного пробачення священик і парафіяни одразу після вечірньої служби. Літні люди в цей час відвідують усіх рідних, друзів і просто знайомих, щоб пробачити одне одному заподіяні кривди. Дехто традиційно відвідує померлих родичів на кладовищі, прохаючи про прощення всіх завданих образ. За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися як найрідше виходити з дому, пригадували власні гріхи й у жодному разі не вживали алкогольних напоїв.
До речі, перший млинець — свого роду символ сонця, спечений цього тижня, призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддають жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей.
Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере зварене натвердо яйце, об лоба розбиває його. Розбивши таким чином яйце, треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з’їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила. Загалом побожним людям цей тиждень дає можливість досхочу попоїсти напередодні суворого посту, а іншим – порозважатися досхочу.
