1 вересня 1939 року в Європі розпочалася Друга світова війна – найстрашніша з усіх, яких зазнало людство. Фашистська Німеччина, очолювана кривавим диктатором Адольфом Гітлером, напала на Польщу. Ще напередодні війни Сталін і Гітлер домовились не воювати між собою і уклали мирний договір, за яким основна частина Західної України відходила до Радянського Союзу.
А в червні 1940 року СРСР приєднав до України території, які були окуповані Румунією. Попервах політика, яку проводила радянська влада на приєднаних територіях, посіяла в душах українців світлі надії. У школах, державних установах, закладах культури відроджувалася українська мова. Покращилось медичне обслуговування. Оновлювалася промисловість, що створювало нові робочі місця. Та водночас радянська влада і насторожила людей. Були розгромлені політичні партії і громадські об’єднання. Припинила свою діяльність особливо шанована населенням “Просвіта”. її керівників та активістів оголосили “ворогами народу” і ув’язнили. Почалося переслідування церкви. З часом у краї, як іще зовсім недавно в східній частині України, розгорнувся жорстокий терор. Тим часом в Європі точилася війна. Гітлер прагнув завоювати якомога більше країн, онімечити корінне населення і перетворити його на рабів і прислужників “великої німецької нації”.
У свою чергу, Сталін також мріяв про світове панування і хотів використати Другу світову війну для того, щоб самому захопити владу в Європі. Тому, незважаючи на мирний договір між Німеччиною і Радянським Союзом, обидва диктаторські режими готувалися до війни один з одним. Доля мільйонів простих людей, які мали скласти голови на полі бою, до уваги не бралася. Україна таким чином опинилася в епіцентрі світової катастрофи.
