(1516-1563)
Дмитро Вишневецький (Байда)
Дмитро Вишневецький народився 1516 року в сімї князя Івана Вишневецького, нащадка турово-пінських князів. Дмитро був старшим із чотирьох синів князя та його дружини Анастасії Олізар, чиї предки були албанськими та сербськими князями і молдавськими господарями.
Уперше ім’я Дмитра Вишневецького зустрічається в історичних документах 1545 року — його названо власником кількох сіл на Волині. Вважається, що саме ця людина, яка отримала у своїх соратників прізвисько Байда, у 40-х роках 16 століття стала головним організатором козацтва. Хоча Вишневецького й називають одним із перших українських гетьманів, цієї посади він ніколи не займав, оскільки гетьманство зявилося значно пізніше.
У 1548—1549 роках Байда-Вишневецький приєднався до війська Бернарда Претвича і взяв участь у походах на форпост Османської імперії — Очаків. Наступного року Претвич відправив листа до польського короля та Великого князя Литовського Сигізмунда II Августа, в якому зазначив: князь Дмитро — рішучий, хоробрий, має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунду II Августу такі люди були необхідні, тож у 1550 році Вишневецький був призначений старостою міст-фортець Черкас і Каневай офіційно зобов’язався боронити їх від татарських набігів.
Першу згадку про наслідки боротьби Вишневецького з турками на чолі козацьких загонів можна знайти у «Реєстрах кривд» — документі, надісланому королю Сигізмунду II султаном Османської імперії Сулейманом II Пишним. Султан скаржився, що від 8 червня 1548 року до 6 грудня 1549 року козаки не давали спокою турецькій залозі Очаківської фортеці, здійснили ряд походів на Очаків, Аккерман, Іслам-Кермен. А в 1553 році Вишневецький із невеликим підрозділом козаків з’явився у Стамбулі, де спробував домовитися із султаном, щоб той припинив напади татар на українські землі. Перемовини результату не дали, однак князь виїхав із турецької столиці з великими почестями й особистими дарунками від Сулеймана II. Але Вишневецький не збирався відмовлятися від ідеї загнуздати Кримське ханство. Повернувшись, він почав шукати нового союзника в боротьбі з татарами і незабаром домовився про спільні дії з московським царем Іваном IV Грізним. Байда потребував грошей на будівництво кам’яної фортеці, допомоги зброєю та людьми. Іван Грізний охоче погодився підтримати Вишневенького; навесні 1556 року московський уряд організував похід проти Криму. Об’єднані війська захопили Іслам-Кермен та Очаків. Саме тут Байда вперше використав нову тактику штурму ворожих замків одночасно із суші й моря.
Шістьсот українських кіннотників та козацькі «морські піхотинці» з 18 чайок не залишили захисникам фортець шансів відбити напад. Через півстоліття цією ж тактикою скористалися козацькі гетьмани Самійло Кішка та Петро Конашевич-Сагайдачний.
Козаки безпечно дісталися Черкас, а Сигізмунду II знову довелося виправдовуватися перед кримським ханом Девлет-Гіреєм — мовляв, похід улаштував лише московський цар, а Річ Посполита не має до цього ніякого відношення.
Восени того ж року козаки Байди знову захопили Іслам-Кермен і перевезли звідти турецькі гармати до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку вирішив домовитися з нахабою-князем і навіть запросив його до себе на службу. Вишневецький відповів, що не вважає хана ні другом, ні союзником, тож у січні 1557 року Девлет-Гірей спробував захопити фортецю на острові Мата Хортиця. Після 24 днів облоги татари зазнали нищівних втрат і змушені були відступити.
Улітку 1557 року, доки Байда вів переговори з можливими союзниками, Девлет-Гірей за допомогою турецького і молдавського військ знову оточив дніпровську твердиню. Після тривалої облоги у фортеці скінчився провіант, і козаки покинули свою «столицю» і податися Дніпром до Черкас. Розлючені татари зруйнувати ненависний замок.
Залишившись без підтримки, Дмитро Вишневецький наприкінці 1557 року прибув до Москви і склав присягу «на вічну службу». У 1558 році князь-гетьман на чолі величезного союзного московсько-козацького війська вирушив у похід, узяв штурмом Перекоп й увірвався в Крим. Протягом 1559—1560 років він здійснив ще кілька нападів на фортецю Азак, а в 1562 році заклав на Монастирському острові, одразу за Дніпровими порогами, нову козацьку фортецю.
На той час українські землі вже не цікавили московського царя, який прагнув здобути вихід до Балтійського моря. Тому Вишневецький повернувся в Україну. Не витримавши краху своїх сподівань, ще далеко не старий і міцний тілом князь-гетьман тяжко захворів та, ще не одужавши, погодився прийняти пропозицію стати молдавським господарем. У Молдавії Вишневецького разом Із наближеними козаками захопили у полон і відправили до Стамбулу. Там, після довгих катувань, усіх полонених скинули з високої башти. Саме тоді народилася легенда, згідно з якою побратими Байди миттю загинули, а він сам зачепився ребром за гак, що стирчав із стіни, і в такому стані провисів ще три дні, без упину лаючи турків і їхню віру. Нарешті один з охоронників не витримав такого знущання і застрелив князя з лука. Ця легенда лежить в основі широко відомої української народної думи.
Хортицький замок Байди, середина 16 ст.
Знаменитий Байда, чиє ім’я уславлене в численних піснях, був не тільки талановитим військовим, а й неабияким політиком. Він створив власний план остаточного припинення турецько-кримських навал на українські землі; задля цього князь прагнув створити політичний союз польсько-литовської держави та Москви. Для захисту кордонів він пропонував використати козацтво, що вже тоді перетворилося на значну військову силу. «Столицею» лицарів степу повинна була стати неприступна фортеця на Низу Дніпра. Але Сигізмунд II не наважився підтримати Байду в цих намірах, бо формально Крим уважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви.
Незважаючи на невдоволення короля, у 1553 році Дмитро Вишневецький на власні кошти заклав фортецю на острові Мала Хортиця. Незабаром туди потяглися козаки. Але… Несподівано князь залишив острів (це трапилося влітку того ж року) і з усім своїм військом відправився до Стамбулу, де почав служити султанові Сулейману І. Що стало причиною такого рішення — невідомо, але на Великого князя Литовського воно справило враження: повернувшись із Туреччини, Байда одразу одержав формальне доручення тримати оборону проти татар у вибудованій ніш фортеці. От тыьки розраховувати йому доводилося лише на власні сили.
Спираючись на козаків і селян двох старосте, Вишневецький завершив будівництво фортеці та Хортицького замку —міцної оборонної споруди, влаштованої за останнім словом європейської фортифікаційної науки, і згодом вона витримала не один штурм татарських військ.
