"Як печуть коровай, весільну сукню вдягай"
Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів. Українці печуть багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконує специфічну обрядову функцію. Головним е коровай, що виготовляється з дотриманням певного сценарію. Печуть його у п’ятницю або суботу в домі молодої або ж у родичів. Часто в цьому ритуалі беруть участь родичі з обох боків (вони приносять із собою борошно, яйця та сало), символізуючи поріднення сімей, їх єдність. Жінок, які печуть хліб, називають коровайницями. Весь процес супроводжується ритуальними та магічними діями. Вважається доброю ознакою, коли коровайниць непарна кількість (найкраще число — сім). Проте подекуди цілеспрямовано запрошують парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні перебуватив першому шлюбі й жити у злагоді. Коровайниць зв’язують рушником і вони мусять все робити разом: місити тісто, виліплювати оздобу, обмивати руки.
Існує повір’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений — злу долю. Тому прийнято «задобрювати» коровай приказками та піснями. Кожен із весільних хлібів виконує конкретну функцію: із паляницею йдуть свататися: із шишками та калачем запрошують на весілля, їх також роздають на весіллі кожному з гостей, коли той виголосить промову та урочисто вручить молодим подарунок; голубки та гуски дарують коровайницям. Коровай є справжньою окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його ламають (неріжуть, щоб не «зарізати» щасливу долю подружжя) на шматочки, розподіляючи між усіма присутніми.
Дуже поширеним є звичай виготовляти спеціальне дерево — так зване дівування. Очищені гілочки дерев (бажано вишні) вмочають у круте тісто та запікають, а потім ще трохи присушують. Усі гілочки об’єднують в одне дерево та яскраво його прикрашають. Стоїть воно під час весілля на столі наречених. «Дівування» символізує собою життя нареченої до шлюбу, звідси й назва. Залежно від того, наскільки довго тривало незаміжнє життя, таким гіллястим роблять і дерево. Отже, в дівчат, які дещо «забарилися», це весільне дерево виходить найбільш пишним і святковим. Ці гілочки наприкінці весілля молоді також роздають присутнім.
