Міфічний володар полів, степів і лук. Може набирати різного вигляду та вводити людей в оману. Змальовується польовик переважно в образі чоловіка з численними звіриними ознаками (шерсть, хвіст, великі кігті, маленькі ріжки, крила, телячі вуха та великі зуби). Польовику приписуються й позитивні риси: зокрема, на Бойківіцині його вважають охоронцем польових меж. Щодо образу водяника, то він описаний Лесею Українкою так, як сприймався людьми: "Він древній сивий дід, довге волосся й довга біла борода в суміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скайок. Голос глухий, але дужий. Любить усе живе засмоктувати". Ще більшою мірою олюднений образ лісовика, який уявляється українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду — вовків, зайців, оленів — і полюбляє жартувати й кепкувати з людини: відбере в неї пам’ять, і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється та плескає в долоні. А втім, його витівки не злі й рідко коли закінчуються драматично.
