Інформація

Ця стаття була написана 23 Тра 2013, в рубриці Народ.

Метрологія

Розумний і капелюхом шлях виміряє

Кмітливий народ не чекав, поки винайдуть прилади — він вимірював своїми геніальними методами. Відзначимо, наприклад, такий оригінальний народний спосіб вимірювання відстані до недоступних предметів: бриль насувається на очі так, щоб його край перебував в одній площині з очима та предметом, відстань до якого вимірюється. Потім відгаукується інший, доступний предмет, що знаходиться у тій самій площині. Вимірявши відстань до нього, прирівнюють її до відстані до недоступного предмета. Цікаво, чи не правда? Такий спосіб вимірювання автор цієї книги спостерігав у селі на Тернопільщині, куди їздила на відпочинок ще дитиною. По сусідству мешкав старезний дід, який здавався старшим за дерева в лісі. І він не визнавав жодного надбання прогресу, вважаючи їх спокусами диявольськими. Урожай він обчислював копами (60 снопів), хурами та возами, воду та горілку міряв квартами (дві пляшки), відрами...

Серед найдавніших народних вимірів місткості є такі, наприклад, як ковток, пригорща, жменя. Нерідко такими еталонами слугували господарсько-побутові предмети чи знаряддя праці (коса, весло, цебро, бочка тощо).

При вимірюванні довжини речей та відстані застосовували відомі ще за часів Київської Русі міри: п’ядь, лікоть, ступня, сажень, що були пов’язані з природними рухами людини — ходінням, розведенням пальців, розмахом рух тощо.

Залишить відповідь

Традиції українського народу

Останні статті

Система Orphus

Система Orphus